Міяго ледь добудився Алексу зранку. Їх обох дуже радувала ідея прокидатися о п’якій ранку аби доїхати до їхньої спільної роботи.
- Повтори ще раз, що я маю робити? – помираючи очі спитала дівчина.
- Ти моя секретарка, тож просто принось мені каву і документи – намагаючись не стулити очі відповів хлопець.
- А хіба я не маю заповнювати документи?
- Це робота мого менеджеру, та можеш допомогти їй, якщо хочеш.
- Ні... ні мені все до вподоби. І мене ніхто не буде знімати.
- Мабуть, Стейсі зробить показове інтерв’я де ми розкажемо про наші відносини і нас більше ніхто не буде чіпати.
- Ти впевнений? Це ж журналісти.
- Впевнений. Якщо вона щось робить, то перш за все сто перевірить і тільки потім передасть мені на виконання.
- Ти з такою ніжністю говориш про свою менеджерку. Аж бісить.
Хлопець скочив погляд на обурену дівчина, що не відводили очей від телефону. Міяго тихенько хмикнув. Вона це почула і злісно замкнула на нього.
- Що? – сміючись спитав він.
- Чого смієшся? – все ще обурено відповіла питанням Алекса.
- З тебе.
- І що смішного?
- Ти дуже гарна коли надуваєш щоки.
Дівчина на мить застигла, та швидко перевела все в жарт.
- Ось така я гарна? – спитала перед тим як знову надути щоки до посиніння.
- Дуже – з посмішкою відповів співак.
Вони доїхали до офісу де їх зустріла жіночка, доволі дивного вигляду. Вона була вдягнена, наче, бабця, хоча, на вигляд їй було не більше сорока.
- Міяго Мерфі, яка зустріч! – прокричала вона, щоб усі довкола почули.
Хлопець хутко сховав дівчину за своєю спиною. Йому не дуже хотілося спілкуватися з цією жіночкою, але тоді вона звернулася б увагу на Алексу.
- Мері, давно не бачив вас у новинах! – завів ділову бесіду жестами натякаючи дівчині тікати.
- Я з них пішла. Ти ж знаєш там для мене завжди було надто тісно.
- Буквально тісно.
- Ту студію розгромила не я. Чому мені ніхто не вірить?
- Мабуть, тому що тебе знайшли на місці погрому з кувалдою в руках. Досі не розумію як ти її підняла якщо, навіть, будівельники які забирали своє обладнання ледь її підняли.
- Це все роковий досвід.
- Навіть, боюся подумати, що це був за досвід.
- Так, стоп. Я прийшла сюди не аби згадувати минуле.
- А навіщо?
- Щоб запросити тебе на шоу.
- Шоу?
- Так, «Секретниці». Чув про таке?
- Вибач, але ні.
- Ти й не міг. Воно ще на етапі проекту.
- І навіщо мені у ньому приймати участь?
- Бо я знаю твій секрет яким ти не хочеш ділитися на весь світ.
- Що ти маєш на увазі?
- Я пропоную тобі прийняти участь в моєму шоу аби зберегти цей секрет.
- Я не розумію своєї вигоди.
- Одразу помітні уроки Стейсі. За виграш у шоу переможець отримує десять мільйонів. Як тобі такий аргумент?
- Це гонорар за один мій виступ. Навіщо мені так підставлятися заради того, що я й так можу отримати?
- Як мені відомо твої рейтинги трохи пішла на спад після твоєї останньої витівки. Хочеш зроблю так, щоб ти взагалі не виступав?
Вони метели один в одного вогняні списи. Ніхто не хотів поступатися, але рано чи пізно це треба було зробити.
- Добре, я згоден. – не дуже радісно промовив Міяго.
- Не хочеш дізнатися який секрет доведеться розповісти аби брати участь в шоу? – з вогнищем в очах спитала Мері
Співак не розумів про що вона, але відчув, що нічого доброго.
- Завдання гри: розповісти певний секрет, а інші гравці мають здогадатися, що це за секрет.
- Хіба ти не сказала, що не будеш розповідати мій секрет?
- Цей секрет зовсім не пов’язаний з тим який ти будеш розповідати. Доречі, твій секрет щойно ледь не влетів в горщик з квітами.
Хлопець озирнувся і побачив як рудо-волоса дівчина ніяково пробирається до ліфту. В цей момент він зрозумів весь жахаючий план Мері. Чи тільки частково зрозумів?
#7305 в Любовні романи
#1741 в Короткий любовний роман
#287 в Не художня література
вимушене співмешкання, вибір між життям і смертю, гра на смерть
Відредаговано: 16.11.2023