7: Наші останні вільні миті

- Слухай мене уважно – промовила менеджер – Ця дівчина мій стажер. Вчиться на піар-менеджера і потрапила до нас на практику. Головна притримуйся цієї історії. Якщо хочеш можеш додати, що вона одразу ж викрала твоє серце як ти її побачив, а хочеш скажи, що це просто ділова зустріч. Та завтра вона має бути тут для ознайомлення й інструктажу. 
Міяго , як завжди, не міг навіть і слова вставити. Все, що йому залишалося робити це слухати Стейсі і покірно виконувати її доручення.  
Хлопець їхав до дому переповнений думками які його хвилювали: Як пояснити Алексі, що тепер їй доведеться жити під прицілом камер? Чи розірва вона нашу угоду, і якщо так то, що буде робити далі?  
Як там не було, але спогади про які нагадала менеджер знову дали про себе знати. Співак боявся, що це може погіршити його образ «ідеального хлопця» перед рудо-волосою. Лід між ними тільки почав відтавати і йому б не хотілося стати заручником спогадів.  
Дім, як завжди, зустрів приємним ароматом домашньої їжі. До нього додалися приправи і пряності. Міяго був здивований побачивши як Алекса старанно вимальовує малюнки на тільки приготованому печеві. Хлопець хотів тихенько підійти, але та швидко помітила і направила на нього рукав з кремом. 
- Хто такий? І як забрався в наш дім? – суворо, але граючись промовила вона. 
- Вибачте, місс... я , мабуть, помилився. – вирішив підіграти він – Мені сказали, що я можу знайти тут будинок з гарячою рудою дівчиною, але зустрів лише покірно домогосподарку. 
- Агов! Я взагалі можу і пательньою огріти. 
- Ти перша почала! 
Вони жартома почали бігати довкола стола. Рудо-волоса з сковорідкою за ним, а він від неї. Врешті співак втомився і спіймав руку в якій вона тримала пательню. Вони посміхалися і дивилися один на одного. В дальній кімнаті почувся звук, і тільки зараз вони зрозуміли як виглядали зі сторони. Відсахнувшись один від одного кожен став на «свої» місця. Фініас пройшов поміж них, але двоє так і не наважилися знову почати розмовляти.  
- Ти завтра знову на роботу? – повернувшись до печева спитала Алекса. 
- А ти мене б відпустила? – здивовано перепитав Міяго. 
- Звісно ні. Це просто з ввічливості спитала. То що на тебе там сильно кричали? 
- Про що ти? 
- Ну про ти фото де ми з тобою сиділи на пікніку. 
- Ти вже знаєш? 
- Звичайно, сусіди мені всі вуха продзижджали. Як не як я – зірка цього фото. 
- Хочеш сказати, що мене там не було? 
- Звісно, ти був, але якби её моя харизма ці фото не вийшли настільки гарними. 
- Хочеш сказати, що якби ми обоє сфотографувалися з деревом, то ти б вийшла краще? 
- Безумовно. 
- То давай перевіримо.  
Хлопець взяв уже готове печево і скуштував. 
- Ну готуєш ти точно краще ніж я. – з посмішкою промовив він. 
Співак попрямував до кімнати і взяв фотоапарат. Перед тим як покинути кімнату помітив фотографію яку, в очевидь, забрали прибрати. На ній Фініас у формі випускника. Поряд з ним стояла рудо-волоса дівчина. Вона виглядала щасливою, справді щасливою. Навіть , незважаючи на те, що два роки тому вона виглядала набагато доглянутішою ніж зараз, тоді  вона було справді щасливою. Поряд стояв якийсь хлопець. У нього було пофарбована в білий волосся і доволі дорогий зовнішній вигляд. Попри все він навіть не дивився в камеру, наче цей момент був для нього зовсім не особливим, наче йому було байдуже на людей, що стояли поряд. Хоча у Міяго не було ніяких підстав так вважати, але щось йому підказувало, що це і є той самий Міша. Дивлячись на нього співак відчував... заздрість, ні щось інше, наче злість, але через конкретну особу. І ця особа, як завжди без дозволу втомилася в його кімнату. 
- Що розглядаєш? – з посмішкою промовила Алекса. 
Побачивши, що я розглядаючи фото та швидко забрала його. Обличчя стало сердите , і здавалося, дівчина більше не захоче нікуди йти, але минає мить і вона знову посміхатися і тягне під руку до локації де вони будуть фотографуватися. 
- Покажеш майстер клас? – з насмішкою промовила рудо-волоса дівчина. 
Хлопець ніяково передав їй камеру, а сам став біля дерева. Він не знав, що робити тож просто стояв поряд з ним наче дятел. 
- Та підійди до нього, що ти як не рідний – крикнула дівчина не відводячи погляду від апарату. 
Співак послухався. Раніше їм завжди керувала менеджер, тож він навіть і не знав як фотографуватися без вказівок. Міяго легенько обперся плечем на дерево, схрестив руки на грудях і легенько схрестивноги.  
- Вже краще – з посмішкою сказала Алекса. 
Вони зробили декілька снівки. Хлопець настільки захопився, що почав уявляти, наче замість дерева людина і він спілкується з нею, фліртує. Дівчина ледь не впала зі сміху коли той поліз цілуватися. 
- А тепер я покажу як треба – впевнено сказала рудо-волоса передаючи камеру. 
На відмінну від співака вона не чекала поки той налаштує камеру і одразу почала позувати. Міяго ледь встигав схоплювати вдалі кадри. Алекса , однозначно, уявляла когось замість дерева, адже її пристрасть до нього можна було помсти навіть через об’єктив камери. Іноді хлопець обирався побоюючись, щоб не з’явився Фініас і не почав ставити дивні питання. Йому й самому не хотілося дивитися на це. Її рухи були надто відвертими, хоч співак і не знав кого вона там уявляла, але з цим хлопцем їй було , очевидно,  набагато цікавіше аніж з ним, адже вона за декілька хвилин забула про його існування. Міяго спинився і продовжив стояти опустивши погляд в землю. Лише через мить Алекса помітила, що камера більше не направлена на неї. Вона ніяково підійшла сховавшись руки за спиною.  
- Що сталося? – стурбовано спитала вона нахилившись, щоб її було на одному рівні з ним.  
- Просто це дивно. – почав хлопець із сльозами на очах. – Дивно розуміти, що у тебе вже був хтось. Хтось вже торкався твоїх потрісканих від роботи рук, твого неперевершеного волосся і дивився в твої глибокі, повні радості очі. 
Він наважився підняти очі, щоб побачити її шоковане обличчя. Мабуть, їй вже говорили щось подібне і до нього, але йому все ж хотілося сказати все, що він думає допоки у нього є час.  
Дівчина почала відводити погляд і перебирати тканину сукні. Вона постійно щось бубніла собі під ніс, але не наважувалася сказати гучніше. Міяго вже хотів піти, але дівчина все ж наважилися його окликнути. 
- Почекай, давай зробимо фото разом. Поки ж така можливість. – хоч голос був упевним очі були мокрими від сліз які вона намагалася втримати. 
Співак не став сперечатися і поставив фотоапарат на штатив. Виставивши певні налаштування він повернувся до дерева. Хлопець ніяково став біля Алекси на що вона різко протягнулася до себе примусивши легенько обійняти її. Вони натягнугнули фарфоровий посмішки і дивилися в камеру.  
В один момент Міяго помітив, що рудо-волоса дівчина досі намагається стримати сльози. Невже його слова настільки вразили її? Він легенько пригинається і витирає зігнутим пальцем її сльози. Вона дивитися на нього очами переповненими незрозумілим для нього почуттям. Камера продовжує фотографувати тож вони стають на позиції. Співак помічає, що вона досі обдумує все, що тільки відбувалося. Йому хотілося закінчити фотосесію і дати їй можливість подумати, але в один момент дівчина наче вирішує все для себе. Вже в наступну мить її вуста торкаються легкої щетини. Солодка мить триває всього декілька секунд, але для них обох вона багато, що значить. 
P.s. З днем народження мене!