6: Повернення кинутого бумерангу

Проживання в одному будинку було досить дивним адже хоч у кожного було , здавалося, окреме місце всі вони все одно знаходилися в одній кімнаті – гостьовій. Вона ж була і коридором і спальнею Міяго і кухнею і кімнатою відпочинку. Це дуже бісило співака адже коли йому хотілося десь прописати пісні його відволікає шум телевізора чи свистіння чайнику. Йому хотілося відпочити з дороги. Тож він намагався приглушити шум подушкою. І йому це вдалося. Справді, все на мить затихло, але в ту ж мить почувся гучний сміх Фініаса.  
Хлопець розлютився і кинув у нього подушкою. 
- Агов, ти взагалі на моєму ліжку розлягся – підкладаючи під голову приз прокричав він. 
Тепер у Міяго не було і подушки. Він закрився у площину дивану колихтось легенько постукав його по спині. Перед ним навпочіпках присіла рудо-волоса дівчина.  
- Бери все, що потрібно і пішли за мною – з посмішкою сказала вона.  
Вони направилися до кімнати Фініаса. Побачивши це хлопець хотів підвестися , але біль в місці поранення завадим йому це зробити. 
- Не смій! – ледь викрикнув той  
- Ти ж сам сказав, що це твоє ліжко. – з сатирою промовила Алекса. – Тож спи там.  
Вони ж опинилися в доволі загармидженій кімнаті. Дівчина кинулася застиляти ліжко і робити хоч якусь можливість до нього дістатися.  
- Брат як завжди – з відчаєм сказала вона.  
Її рухи були занадто швидкими. Співак , навіть, не встигав за ними слідкувати. Вона посміхалася збила обгортки від цукерок і чипсів у руки. Коли та обернулася, то випадково зачепила  ліктем вазу. Поки хлопець встиг підбігти вона вже розбилася. На щастя, осколки були доволі великі тож ризик порізати був набагато менший. Рудо-волоса кинула сміття на ліжко і почала швидко збирати скло караючи себе за свою невбачність. Міяго одразу спинив її. Міцно тримаючи її руки у своїх він оглядав їх на наявність поранень. Отямившись Алекса швидко вирвала свої руки з його.  
- Не смій торкатися мене – крізь зуби просичала вона. 
Співак був обурений її реакцією, але розумів, що краще послухатися. Хлопець почав сам збирати сміття. Дівчина не стала йому заважати. Кімната була прибрана – тож тепер Міяго міг спокійно відпочити. Перед тим як піти рудо-волоса дівчина прискіпливо огледіла кожен кут.  
- Можна тебе дещо попрохати? – спокійно сказав хлопець. 
- Слухаю – відповіла вона. 
- Можно мені один день свободи? Там в агентстві, мабуть, все місто перевернули , щоб мене знайти.  
- Добре. 
Співак, очевидно, не очікував такої швидкої відповіді. Хотів ще щось додати, та вона вже покинула кімнату. Всі його думки були про те як пояснити Стейсі, що він робив з якоюсь незнайомка декілька днів поспіль.  
Коли вже почалося світати Міяго зібрав все необхідне і вже збирався їхати. Коли він вже йшов до машини, то побачив залишений на столі судочок з запискою: «В місті не знайдеш нормальної їжі. Захочеш – перекусиш. Доречі, я тебе відпустила, але це не означає, що тобі не доведеться потім відпрацьовувати.» Записка була в стилі Аліси, але хлопець все одно був радий її отримати.  
Всю дорогу до агентства співак думав як краще представити рудо-волосу дівчину. Назвати її подругою язик не повертався, та і незнайомкою теж. Пояснювати як вони взагалі познайомилися не хотілося. Простіше було зізнатися в тому, що напевно, Стейсі і так здогадувалася.  
Як тільки Міяго опинився у вже такій рідній студії до нього одразу причепилася Наомі.  
- Невже нащ , Містер Покахаю лише ту саму, все ж наважився на курортний роман. – схрестивши руки на грудях з насмішкою промовила вона.  
Співак не розумів звідки ця лярва дізналася про Алексу. Нічого не відповівши хлопець попрямував до менеджера. Як тільки він опинився в кабінеті на нього накинулуся Марго.  
- Щоб там не було – не спереяайся з нею – тримаючи його за плечі промовила вона. 
Міяго було страшно переступати поріг кабінету. Всередині спиною до нього стояла Стейсі. Вона з кимось розмовляла. Голос був сухий і без жодної емоції. Це не передбачало нічого доброго. Нарешті жінка поклала трубку. Повисла вбивча тиша. Співак не знав стояти йому й далі чи благати про милість на колінах.  
- Де ти був? – беземоційно спитала менеджер. 
- Вибач за концерт. Я попереджав, що краще не проводити його... – розповідав хлопець очами водячи по кабінету.  
- Я не про це. Й ти прекрасно це знаєш. Розповідай хто вона і як ти опинився зо сотні кілометрів від місця проведення концерту лише через декілька днів.  
- Вона тут ні до чого. Хоча це не так... 
- А це вже цікавіше – її голос став помітно м’якішим. – Якщо прийшов слухати мої крики, то я не проти. Це твоє життя, але цього разу тобі доведеться самому рятувати свою дупу. 
Вона сіла за стіл зі звичною посмішкою яку ховала лише для особливо впливових людей. Міяго вже не чув її перед очами пролетіли картинки спогадів. 
[За рік до того] 
Ледь помітне світло... Стеля яка наближувалася після кожного кліпу очима... І вперше тривожний голос Стейсі... 
- Все буде... добре – схлипуючи промовляли вона коли його везли до госпіталю – Обіцяю, що про це ніхто не дізнається. 
Навіть в таких момент вона думала про роботу. Це викликало у Міяго гучний сміх через що лікарі почали їхати швидше.