5: Ми на крок ближче до цілі

Рудо волоса дівчина лягла поряд як ні в чому не бувало. Перші хвилини все було спокійно, але згодом вона почала «шукати краще позу для сну». То закине руку на шию, то ногою вдарить по спині, та все ніяк не уляжеться. В один момент вона просто закинула на його таз свою ногу, а руками обійняла шию. Він був для неї чимось схожим на подушку. Поки Алекса була спокійна як удав , Міяго намагався заспокоїтися.  
Чому його серце готове ось ось вистрибнути? З Мері такого не було. Невже ця шантажистка змогла так сильно налякати його серце? Ні йому тут залишатися небезпечно краще піти і лягти на диван. Встане раніше, може виживе. 
Як тільки співак спробував зробити злізти  з ліжка, то одразу потерпів поразки. Рудо волоса дівчина вчепилася в нього наче собака в кістку поміж інших собак. Скільки б спроб не робив Міяго вона тільки сильніше стискала його. Врешті решт хлопець просто заспокоївся і здається звикся зі своєю долею. Та вже скоро 
Алекса сама відпустила його. Співак здивувався, але скористатися моментом, щоб вибратися з пастки.  
Дівчина повернула на інший бік і , схоже, заснула. В кімнаті повисла тиша. Було чути тихе бубоніння рудо волосої дівчини: 
- Ні... Не йди ще рано... Я прийду. Так, прийду , Мішо... 
Міяго навшпиньках покрокував до дивану, та заснути йому не вдалося. Слова Алекса дуже вразили його. Можливо це якось пов’язано з її смертю? В решті решт організм співака не витримав і той заснув.  
Прокинувся він від почуття, що хтось пильно дивився на нього. Відкривши очі хлопець помітив недобрий погляд Фініаса на собі.  Тільки через секунду до співака дійшло, що йому краще злізти з ліжка. Він підскочив і прибрав речі які взяв з собою. Сусід почав гучно сміятися. 
- Сиди вже. Я ,як не як , не старигань – сказав він. 
З кухні почувся знайомий звук смаження яєць. Міяго пішов на запах і застав Алексу готуючу сніданок.  
- Там же не буде отрути для мене? – саркастично спитав хлопець  
- Не бійся, Мерфі, я не настільки ненавиджу тебе, щоб вбивати – з посмішкою відповіла рудо волоса дівчина накладаючи яєшню на тарілки. 
- Справді? Щось не віриться 
- Мені взагалі подобаються твої пісні! 
- Та ти скоріше послухаємо кваканя жаб замість слухати мою музику. 
- Та я не жартую твої пісні справді класні і в них є дуже глибокі рядки. Якщо тільки ти їх писав? 
- Звичайно ж я  
- Тоді чому втікаєш із власного концерту? 
- Ти і про це знаєш? 
-  Так, звичайно, якби ти цього не зробив мені не довелось би рятувати власного брата від смерті! 
- Ти досі ображаєшся на це? 
Лице Алекси закипіло від люті і вона кинувши сковорідку до мийки вибігла з будинку в невідомому напрямку. Співак продовжив їсти наче нічого й не було. 
- Піди за нею – спокійно сказав Фініас – знаю не хочеться цього робити, але ти справді винний перед нею. Ти не знаєш, але я бачив як вона намагалася змусити свої руки триматися рівно коли робила стібки. Вона показує не все, що відчуває і це виснажує її серце.  
З хвильку подумавши чорноволосий хлопець все ж пішов за нею. Біля будинку її не було. Машина стояла на місці, отже дівчина все ще була тут. Огледівшись довкола хлопець вирішив піти в невеликий ліс який був розташований неподалік від будинку. Побродивши трохи по ньому Міяго вийшов на доволі простору галявину. Там тоненькою цівкою протікала річечка. Дерев там майже не було, а ті які були довкола створювали прекрасну тінь через, що там було доволі добре легко сховатися від сонячного світла. Хоча і його там було достатньо. Неподалік від річки був розташований величезний камінь на якому лежала рудо волоса дівчина намагаючись рукою вхопити промінці світла.  
Співак зробив невеличкий крок до неї, але наступив на гілку, і та гучно хруснула під його ногою. Дівчина швидко піднялася щоб зрозуміти звідки йшов звук. Побачивши знайоме обличчя вона зробила кислу міну і продовжила лежати далі. 
- Йди геть з моєї галявини – спокійно проказала Алекса. 
- Я прийшов щоб вибачитися – винувато сказав хлопець  
Її обличчя не видало жодної емоції, а от вуха зацікавлено здригнулися. Тож хлопець вирішив продовжити говорити не зважаючи на її примхи. 
- Я знаю, що повівся як останній козел – говорив Міяго опустивши очі, але іноді піднімав їх щоб побачити реакцію дівчини – Тоді я дуже злякався і не знав що робити. Весь час думав чи бігти мені допомагати чи краще не заважати. Я подумав, що краще я не буде лізти під руку все одно нічого не тямлю і тій медицині. Вибач, я не знав, що тоді тобі була потрібна моя підтримка. 
Кутики її вуст розплелися в переможній посмішці. Алекса сіла на камінець повернувшись обличчя до співака, на диво воно не виражало жодної емоції,  як за секунду до того.  
- Добре, я тебе пробачаю – беземоційно сказала вона. – Можеш приходити сюди, але лише тоді коли мене тут немає. Тож зараз іди збирати речі. 
- Чого б це? – здивовано спитав він  
- Сьогодні ми починаємо втілювати перший етап мого плану. – гордовито промовила рудо волоса дівчина. 
Нічого не розуміючи Міяго зібрав з собою те, що можливо могло знадобитися. Він вийшов на терасу де вже стояла Алекса з акуратною корзинкою. На диво її звичний, сільський одяг, виглядав доволі лаконічно з солом’яною панамою на її голові.  
- Заїдемо по дорозі в магазин треба дещо докупити – з легкою посмішкою сказала рудо волоса дівчина вкладаючи речі в машину 
Міяго нічого не встиг навіть відповісти, що було не вперше. Здавалося, з цією дівчиною все те що колись він би собі не дозволив стало можливим. Вони скупилися і відправились на величезний пагорб за містом в зовсім протилежному напрямку від дому Алекси.  
- Та я тобі кажу, кожен продав би душу за таке життя – сказала рудо волоса дівчина намагаючись ухопити сумки які вже взяв співак. 
Їх руки вперше перетнулися і хлопецю дуже сильно захотілося як найшвидше прибрати їх. Тепло рук дівчини не просто гріло, а обпікало. Здавалося, наче вона тільки но протрималася Сонце і тепер доторкулася до нього. Міяго швидко прибрав їх своєю рукою і як тільки зробив це , то на диво, відчув неабияку залежність від цього тепла. Його власні руки здавалися йому крижаними, а серце , яке до цього не могло зігріти навіть обійми сотні зірок і моделей, пропусти теплий удар. Це тепло дійшло до обличчя і він швидко відвернувся від і намагався як ні в чому не бувало продовжити розмову. 
- Моє життя майже не відрізняється від твого – спокійно, але з помітною нервотою промовив він – Тільки ми постійно знаходимося під прицілом камер. Так у нас є гроші, але нам ніде їх витрачати. Витратимо на себе – егоїсти. Витратимо на допомогу – робимо це напоказ. Щоб ми не робили це буде сприйматися з негативом.  
- Але зараз ти спокійно стоїш тут – з співчуттям сказала Алекса. – За тобою ніхто не слідкує. Тобі нема за що перейматися. 
- Повір за мною слідкують – без єдиної емоції сказав співак – Просто моє агентство не дозволяє нічого про мене публікувати. 
Хлопець подивився на рудо волосу дівчину яка акуратно викладала їжу на тарілки. Міяго помітив, що занадто довго дивитися на неї лише тоді коли вся їжа вже лежала на тарілках.  
- А знаєш що найтяжче? – неочікувано сам для себе промовив хлопець. 
- І що ж? – з насмішкою відповіла Алекса. 
- Мені не можна закохуватися. Ну взагалі можна, але тоді ця людина буде цілодобово під прицілом камер. Я не хочу щоб вона повторила мою долю. Хочеться, щоб про всі наші перші кроки знали тільки ми... 
- Ти коли небудь закохувався? – спокійно спитала вона. 
- Хіба, що в дит.садку  
- Повір краще не треба. Спочатку все добре. Ви разом смієтесь, разом плачете. Та потім натрапляєте на перешкоду. І від того як ви її подолаєте залежить, що з вами буде далі. Коли ви закохані, то занадто сліпі, щоб роздивитися очевидні помилки. Вони будуть все накопичуватися, а він буде винувати у всьому вас. Врешті решт забравши все він просто піде. А ви будете почуватися наче викинута іграшка. 
Співак не знав, що відповісти. Тож він просто пригорнув її до себе і міцно обійняв. 
- Поплач. Я знаю тобі це потрібно – тихо прошепотів він їй на вухо. 
Спочатку дівчина просто сиділа в його обіймах, та потім закуталася обличчям у його груди і почала гучно плакати. Він повільно водив рукою по її спині, щоб заспокоїти.  
Так вони просиділи до поки не зібрали речі і не поїхали додому.