24

Крижаний струмінь води ринув їй в обличчя, і Сандра стрепенулася, як від удару, відчувши навколо себе тверду хватку, яка не дозволяла її тілу впасти вниз.

— Сандро, ти чуєш мене? — пролунав голос над нею, краплі води знову бризнули на її шкіру, і чужа долоня притулилася до її обличчя, прибираючи прилипле від вологи волосся. Її голова була такою важкою, і зовсім некерованою.

Дівчина абияк спробувала розліпити повіки, тільки після третьої спроби зумівши це зробити. Її порожній погляд натрапив на розмите відображення в дзеркалі, холодна вода стікала по її блідих щоках і йшла вниз, поки чужі руки міцно утримували її.

— Де я?.. — прохрипіла вона, не в змозі зібрати воєдино каламутні думки. Потік води шумів в її вухах, але він був не сильнішим за шум всередині її голови.

Хлопець над нею чортихнувся і підхопив її на руки, як нерухому ляльку, відразу ж кудись рухаючись.

Сандра відчула раптове запаморочення від зміни положення. Вона хотіла запручатись і сказати, щоб він опустив її на підлогу, але нічого не вийшло.

Чому у неї пропав голос? Куди поділися всі сили? Що відбувається?

Майже не розуміючи нічого, дівчина немов крізь товсту стіну вловила слабкий хлопок дверей, і швидкий рух, від якого голова ще більше закрутилась. Потім її опустили на м’яке сидіння, обережно притиснувши до спинки, і залишили. А після дивного копирсання вона почула якийсь рев і підлога під ногами несподівано почала рухатися вперед, все швидше і швидше, несучи її в страшну невідомість.

Чи це не підлога? Сандра змучено застогнала, не знайшовши сил відірватися від спинки сидіння, і повернула голову в сторону, намагаючись розліпити повіки. Пейзаж за вікном пролітав настільки швидко перед її очима, що вона не встигала зрозуміти, що бачить.

Її тіло безвольно сіпнулося від різкого повороту і повільне серце раптом перевернулося, посилаючи в мозок майже усвідомлену думку.

Вона в машині. Яка рухалася вперед так швидко, що в очах двоїлося.

Розплющивши очі ширше, дівчина несвідомо рвонула вперед, виявивши, що її тіло притиснуто до сидіння ременем безпеки. Розтративши всі сили на цей маленький рух, вона задихала частіше і важче, ледь тямлячи каламутною головою, хто був за кермом.

— Алане… — безпорадно прохрипіла вона, відчуваючи у горлі клубок. — Зупинися.

Він не почув її.

— Зупинись, чуєш? Мене нудить… — дівчина затримала неглибоке дихання і втиснулася потилицею в спинку, коли автомобіль різко загальмував.

Настільки різко, що її мозок перекинувся, повертаючи сильний тиск на голову. Нудота здавила горло, але у неї навіть не було сил, щоб блювати.

Очі закрилися і цього разу вони не хотіли відкриватися. Жалюгідні края усвідомленості попливли за швидкою течією, топлячи і спотворюючи реальність навколо. Здається, Алан витягнув її з автомобіля і, підхопивши на руки, кудись поніс. Вона відчувала рух чоловічого тіла, чула десь цокання каблуків і тихий гул. А потім голоси. Такі чужі, холодні голоси.

— Сер, зачекайте… У вас призначено? Якщо ні, доведеться…

— Якщо ви зараз же їй не допоможете, я рознесу до біса вашу лікарню, — почулося загрозливе, а потім швидкий тупіт ніг, шурхіт листів і перелякані перешіптування.

— Ким ви їй доводитеся? — знову заговорив незнайомий голос.

— Я… Друг, — з затримкою відповів Алан, і вона відчула, як його руки відпускають її, а через декілька секунд її безвольне тіло зіткнулося з чимось холодним, перш ніж її кудись повезли.

— Вибачте, але вам доведеться почекати тут, — останнє, що вона почула перед тим, як її розум занурився в повну темряву.

Розмірений писк зі сторони вперто пробивався в розум, кожним звуком сильніше висмикуючи його з небуття. Відчуття повільно повернулися до неї, голова наповнилася ясністю і очі широко розкрилися, втупившись в білу стелю.

Поруч пролунали звуки метушні, і Сандра насупилася, коли над нею схилилася медсестра, пораючись з увіткненою в її руку голкою від крапельниці.

Це лікарня.

Вона в лікарні.

— Що відбувається? — запитала дівчина і її власний голос прозвучав пискляво, як ніби до цього вона кричала на всю горлянку декілька годин, зірвавши зв’язки.

— Будь ласка, заспокойтеся, міс Олдрідж, — медсестра підбадьорливо посміхнулася їй і, закінчивши маніпуляції з її рукою, злегка відсунулася. — Усе позаду. Зараз я покличу лікаря.

Сказавши це, медсестра відхилилася назад, збираючись розвернутися.

— Ні, зачекайте! — вигукнула Сандра, схопивши її за руку. Зрозумівши, що ця дія вийшла занадто грубою, дівчина відпустила її, знизивши тон. — Не треба лікаря… Що значить «все позаду»?

— У вас був нервовий зрив. Ваш… — медсестра зам’ялася, ніби підбирала правильне слово, — друг привіз вас у лікарню.

Сандра здивовано моргнула і насупила лоб, намагаючись зрозуміти, що їй сказали. Її мозок все ще був млявим і довго усвідомлював почуте.

— Ваш організм піддався сильному стресу, — поспішила пояснити медсестра. — І, в більшості випадків, це може негативно позначитися на плоді. Але вам не варто турбуватися, все позаду. Тільки на майбутнє: бережіть себе і намагайтеся менше переживати.

Швидкий потік слів не встигав як слід вкоренитися в її голові, але одна фраза змусила серце зробити болісний перекид.

— Якому плоді? — раптово захрипнувши, запитала дівчина, відчуваючи, як всередині з якоїсь причини все стискається.

— Ох… — медсестра здивовано підняла брови і здавалося, на мить розгубилася. — Так ви не знаєте…

Медсестра доклала руку до грудей, а потім, ніби отямившись, прочистила горло і, стерши залишки розгубленості, випросталася, розтягуючи губи в добродушній усмішці.

— Вітаю, міс Олдрідж. Ви вагітна.