23

— Тихо, — Алан спритним рухом схопив її за плечі, організовано утримавши від падіння.

Сандра схлипнула і млявою спробою спробувала відштовхнутися від нього, зазнавши поразки. Її тіло жалюгідно тремтіло, доріжки сліз не бажали висихати, і вона більше не знала, як їй зупинитися.

— Мені потрібні мої речі, — на автоматі вимовила вона, ледь впізнаючи свій неживий голос. — Я залишила у тебе…

— Сандро, подивися на мене.

— Телефон… І сумка.

— Сандро.

— Мені потрібна моя сумка. Я повинна забрати…

— Сандро! — він сильно струснув її за плечі, змушуючи припинити незв’язну мову і втупитись на нього широко розкритими очима. — Скажи, що сталося.

Через декілька секунд заціпеніння Сандра моргнула, і нові сльози, що зібралися на повіках, мовчазно ринули вниз. Погляд Алана, дуже уважний і стурбований, швидко засовався по її обличчю, поки не зупинився на її очах.

Отямившись, Сандра відступила назад і пересмикнула плечима, щоб скинути з себе його руки.

— Нічого, — ледь чутно промовила, відчуваючи, як натиск його долонь ослаб від її дії, а потім зник. — Нічого не сталося!

Даремно вона прийшла сюди! Сандра відступила назад і, послизнувшись на слабких ногах, вчепилася долонькою в дверну раму. Потім ривком розвернулася на вихід, але міцна рука обхопила її поперек живота і потягнула назад, затягуючи в будинок. Двері перед нею різко зачинилися і Алан розвернув її до себе, втиснувши в своє сталеве тіло.

— Відпусти мене, Алане! Відпусти! — Сандра відчайдушно забила кулачками по його грудях, але її опір навіть не зрушив його. І це тільки посилило натиск почуттів. Всередині неї щось в один момент лопнуло.

Вона заскиглила і, мляво вдаривши його ще раз, здалася, до оніміння в пальцях стиснувши кулаками його сорочку.

— Він кинув мене… Кинув! — Сандра вперлась лобом в його груди, здригаючись в німій істериці. — Мені боляче. Боже, мені так боляче! — ридала вона, відчуваючи, що від цього болю її серце готове зупинитися в будь-який момент.

— Тихіше, — почувся голос над нею, і його руки обвилися навколо неї, притискаючи міцно до тіла, дозволяючи їй вихлюпувати свою біль в його обіймах. — Все буде добре.

Черговий схлип застряг в її горлі і тіло застигло на ці слова, припиняючи здригатися в риданнях. Раптовий спалах гніву пронизав її і вона сіпнулася, вириваючись з його рук. Її гарячковий погляд піднявся до обличчя Алана, і дівчина побачила, що його очі прикуті до неї і наповнені дивними емоціями, які вона не могла розшифрувати.

— Добре? — вимовила Сандра, істерично розсміявшись на його висловлювання. — Все буде добре? Як ти можеш говорити мені це???

— Сандро, заспокойся, — він простягнув до неї руку, але вона відступила від нього назад, не бажаючи, щоб він торкався її.

— Нічого не буде добре! Не буде!

Алан ступив півкроку до неї, але вона похитала головою і виставила руки перед собою.

— Будь ласка, не чіпай мене, — проскиглила дівчина, і в цей момент ридання знову здушили її горло, прориваючись потужною лавиною болю.

Алан видав невеселий сміх і, ігноруючи її протести, ступив уперед, одним рухом укладаючи її в пастку своїх рук.

— Будь ласка, не треба, — зовсім непереконливо запротестувала вона, раптом виявивши, що у неї не залишилося більше енергії навіть, щоб відштовхнути його. — Будь ласка, дай мені піти. Я хочу… Я хочу просто піти.

— Ні, — почула вона видих, а за ним тихе прохання: — Дозволь мені допомогти тобі, Сандро. Просто… Дозволь мені.

Він міцніше обійняв її, притискаючи до себе, але дівчина більше не стала заперечувати.

Вона відчувала себе такою жалюгідною. Жалюгідною і безпорадною.

Чим вона думала, коли йшла в цей будинок? Вона не думала. І зараз теж не здатна думати. Звідки з’явився цей шум у вухах?..

— Сандро, — раптом почула дівчина начебто здалеку, і вона насупилася, намагаючись зрозуміти, як це можливо, адже Алан був дуже близько.

— Сандро, дивись на мене! — руки Алана несподівано зімкнулися на її щоках і вона байдуже подивилася в його витягнуте в паніці обличчя, не розуміючи, чому фокус розпливається. — Не смій закривати очі!

Сандра спробувала посміхнутися, але куточки її губ ледь піднялися в безбарвному русі. В голові закрутився потужний вихор, усуваючи всі почуття всередині неї, і повіки раптом налилися нестерпним тягарем.

Пізно...