10

Хмм,я скоро до цього звикну??Звичайно,Жозефіна зрозуміла чого я така здивована.На догляд за цим волоссям іде більше години ,тому мабуть готувати сніданок тут випаде мені. Втавши з ліжка  вона покрокувала в ванну і як закричить :

-Хейй,Русю,тут повний залив...

-Що там??

Я прибігла ,а там повна ванна води ,певне,прорвало трубу...Ми не знали нікого в цьому місті ,а до господарки не могли додзвонитись .тому я була змушуна кликати Ноа...

Він звичайно приїхав зі своїми інструментами ,почав щось крутити .Ми прибирали ванну до самого вечора. На щастя,сусіди "сухі" і не мають претензій.

-Ну ,якщо ми все зробили то може повечеряємо,а то я дуже голодна??

-ТАккк,Ноа,ти допоміг нам давай повечеряємо???

-Ну ,якщо обидві просите тоді чудово.

Жозефіна розігрівала вечерю ,я готувала салат ,а Ноа дивився на мене такими величезниси блакитними очима ,що мені здалось він зараз заплаче..Вечеряли ми довго.Подруга  розпитувала нас про відносини ,про університет і вже було близько 2 ночі .Іти в гуртожиток було безглуздо ,бо там впускають лише о 23:00.Так як місце Оксі ще не зайняте ,ми запропунували Ноа залишить тут ,так як йому не було де спати.Звичайно,він побоявся залишатись з нами на одинці(жартую)йому було не зручно,але виходу не було.Я постелила йому ,але спати ніхто не збирався .Жозефіна ввімкнула "Еліту" і ми почали сонно дивитись про закордонне життя.Ноа лагідно погладив мою руку ,а згодом вязв її міцно в свої долоні і пригорнув до себе.У мене мурашки по всьому тілу не тільки бігали ,а й стрибали з парашутами.Що зі мною я не знаю,це відчуття потрібності заполонило мене.Душа переповнена радістю ,а розум говорить "чи на довго?"...

Майже до ранку ми дивились серіал,а потім дружно заснули.Це була найкраща ніч в моєму житті:дві дорогі людини біля мене і мені так добре з ними. Ми швиденько приготували сніданок і заварили каву.Аромат стояв скрізь.Я вмостилась на своє підвіконня ,поки чекала в черзі у ванну,і почала записувати "ранкові сторінки".(Моє життя  набуває інших барвів і я дуже рада ,що обрала саме це місто)

Поки ми снідали до нас подзвонила Оксі і сказала ,що ще  на цьому тижні не зможе  приїхати.Ми дуже засмутились ,так як бідна дівчинка нічк не може одужати...Може у неї щось серйозне?Ми так і не могли знати всієї правди:(Ноа пообіцяв звозити нас маркет і.щоб закупитись всім необхідним .Ми домовились на 12:20.Жозефіна почала прибирати на кухні ,а я у кімнаті.Було майже все зроблено ,як у двері хтось подзвонив,це прийшла пані Емілія

-Доброго ранку дівчатка.У вас все добре ?Ваші батьки просили мене час від часу навідуватись до вас .

-Доброго ранку,пані Еміліє,дякуємо все добре .

-Ну як все ,вчора трубу прорвало ,-крикнула Жозефіна.

-Дівчатка ,яку трубу??-злякано запитала жінка

-Ну воду прорвало ,але ми все поремонтували ,наш друг допоміг нам.

-ООО.Це чудово,бо вона дуже стара ,але раніше з нею не було пригод.А ви віддячили тому другові??

-Звичайно,ми його накормили.-Радо сказала я

-Тоді чудово.Я піду ,бо маю ще справи.

-Всього доброго..

-До зустрічі,-гукнула Жоз.(Вона дозволяє ,щоб іноді я на неї так казала)

Ми зібрались і вийшли у запланований час.На нас вже  чекав Ноа .Я зрозуміла,що він ніколи не запізнюється і мені це подобається.Мабуть ,годин зо дві ми ходили по маркеті з відкритими ротиками і дивувались великим полицям з шоколадом на будь-який смак,(у нас такого й близько немає),але ми купували все лише по списку,бо навіть не провчились і декількох днів ,а вже гроші витрачаємо? НІ,ні тільки не сьогодні. Перевантаживши пакети у машину ми сіли і зрозуміли .що Ноа,щось придумав.Його лице було сповнене радості і він спитав чи я взяла свою камеру з собою,мабуть ,буде щось класне...

Ми їхали хвилин 20 не більше.Охх ,це справді шоколадна фабрика???Така як і  була декілька років тому.. Я майже розплакалась ,але не встигла ,Жоз потягла мене всередину і попросила пофоткати її.Так місце для фото реально солодке,Ноа запропунував зробити спільні фото і у нас видались хороші спільні фото. Я розглядала пакуночки з різними шоколадними "сюрпризами "і старалась роздивитись інгредієнти.Так ціни тут ,майже,космічні,але нам вистачило на дещо.Мої очі зупинились на шоколадно-вишневих сердечках у маленькій скринці з паперу.Жозефіна обрала карамельно-шоколадні цукерки різної форми і кольору.Здається,нашим батькам сподобається.Поки ми бігали у пошуках ідеального суверіного шоколаду Ноа встиг дещо купити.Вдосталь насолодившись смаколиками ми вирішили поїхати додому. Жозефіна,як і завди вискочила перша і побігла до будинку ,їй до речі хтось дзвонив ,ми ж залишились в машині.

-Русь,це тобі.Я не знаю чи все підійде для випічки ,але надіюсь це прикрасить твої кексики.

-Ноа,все таке класне,коли ти втиг це все купити??

-Я ж чаріник ,все встигаю..

-Я тебе люблю..

-І я тебе..

Що ми могли ще зробити ,як не поцілуватись?Солодкий смак губ і ніжність дотику так заворожує мене...Це могло тривати довше якби не прибігла Жоз.

-Ой ,вибачте ,не хотіла завадити,але тут є класна ідея

-Що ти маєш на увазі??

-Щойно дзвонив мій брат і казав ,що у "РозенРів"класна туса.Це не далеко.

-Ну ми ж ще не обжились і взагалі нікого крім твого брата не знаємо..Тай вечірки то не наше.

-Ну ,будь ласка,просто ,щоб мені не було сумноі страшно..

-Ноа ,що скажеш??

-Ну якщо так тоі добре,але не довго

-Обіцяю.-Окрилена Жозефіна полетіла до кімнати.

-Ну тоді до зустрічі ,Русю

-Чекатиму з нетерпіння на зустріч З ТОБОЮ....