18. Дай йому шанс

Сніжана опустила погляд у чашку, де кавова піна вже розчинилася, залишивши темне дзеркало. Їй здавалося, що у цьому дзеркалі можна побачити правду — гірку, як цей напій.

— Я знаю, що ти хвилюєшся, — нарешті сказала вона тихо. — Але… я хочу дати йому шанс.

Юля подалася вперед, поклавши руку поверх її долоні.
— Гаразд, — голос подруги пом’якшав, але в очах ще горів вогник недовіри. — Дай йому шанс. Але дай його так, щоб не втратити себе.Обіцяєш?

-Обіцяю!-промовила Сніжана з легкою посмішкою не тільки на устах а ще й в очах.

Дай людині шанс, і вона покаже, хто вона є насправді."
— Оскар Вайльд

Вони ще трохи поговорили — про погоду, роботу, про якісь дрібниці, але обидві відчували, що головна тема зависла між ними, наче невидима стіна.

Коли Сніжана вийшла з кафе, сонце вже хилилося до горизонту, кидаючи на місто мідно-золотисте світло. Вона закуталася в шарф і рушила вузькою вуличкою, але кожен її крок луною віддавався в голові словами Юлі: "Або він грається"…

В кишені завібрував телефон. Екран світився його ім’ям.
Сніжана на мить зупинилася. Холодок пробіг по спині.

Вона прийняла дзвінок.
— Привіт, — його голос був теплим, майже оксамитовим. — Чи можу я сьогодні ввечері приїхати? Є розмова.

Її серце забилося швидше. Вона не знала, чи це буде розмова, на яку вона чекає… чи та, якої підсвідомо боїться.

-давай о дев'ятий....-промовила Сніжана вона вирішила що вже час диктувати свої правила.