7 глава

Ранок для Белли почався рано. Вона прокинулася з першими променями сонця, що пробивалися через вікно, і потягнулася, намагаючись змусити своє тіло прокинутися. На підлозі лежала її форма для уроків, і вона швидко одягнулася, готова до нового дня.

Спускаючись до їдальні, Белла помітила, як інші студенти вже починають збиратися. Вона швидко поснідала і вирушила до аудиторії.

У класі вже був натовп студентів, і її погляд відразу ж зупинився на Джеральді. Він сидів у своєму місці, нахилившись над книгою. Белла вирішила не звертати на нього уваги і сіла на своє місце. Проте Джеральд не упустив можливість підкреслити свою присутність.

— О, дивись, це ж наша улюблена гуру, яка сьогодні пришла на урок, — глузливо промовив він, не підводячи погляду від книги.

Белла стискала зуби, намагаючись ігнорувати його, але напруга між ними була очевидною. Вчитель, увійшовши до класу, привернув до себе увагу, і урок почався.

Як тільки заняття розпочалися, Белла і Джеральд взялися за виконання завдань. Під час практичної частини уроку, де студенти повинні були продемонструвати свої магічні здібності, Джеральд ще більше розпалив конкуренцію.

— Щось мені здається, ти сьогодні не в настрої, Белла. Може, тобі просто не вистачає здібностей? — насмішливо зауважив Джеральд, виконуючи своє завдання з бездоганною точністю.

Белла не відповіла, але її очі загорілися гнівом. Вона знала, що Джеральд намагається вивести її з рівноваги, і вирішила продемонструвати свою майстерність.

Вона зосередилася і сконцентрувала всю свою магічну силу на виконанні завдання. Її спроби були дійсно вражаючими, і в класі почали чути тихі вигуки захоплення. Джеральд помітно знервувався, але намагався не показувати цього.

Коли урок закінчився, і студенти почали розходитися, Белла та Джеральд, не дивлячись один на одного, залишилися на своїх місцях.

— Ти ж знаєш, що твої трюки — це не все, що потрібно для успіху?! — сказав Джеральд наприкінці уроку, витискаючи останню краплю сарказму з голосу.

Белла гордо вийшла з класу, не зважаючи на випади Джеральда. Але в її серці щось йокнуло, і це було більше, ніж просто гнів. У момент, коли вона залишала аудиторію, її гордість, здається, почала розпадатися. Її кроки звучали по коридору твердо і впевнено, але всередині вона відчувала внутрішній конфлікт.

Вона була настільки зосереджена на доведенні своєї переваги, що не помітила, як невидима тінь розчарування з'явилася в її серці. Вона відчула, що і справді відрізняється від інших, але це відчуття не було приємним. Вона не могла не порівнювати себе з Джеральдом і іншими студентами, які здавалися такими ж упевненими і здатними, тоді як вона сама була відзначена відчуттям незавершеності.

Белла не могла впоратися з думками, які, як чорні хмари, насувалися на її свідомість. Вона не була схожою на тих, хто оточував її. Її таланти, її здібності — все це здавалося якось не таким, як у інших. Вона була впертою і сповненою рішучості, але частина її почала сумніватися в тому, чи зможе вона коли-небудь знайти своє місце серед усіх цих людей.

Ці роздуми були як холодний вітер, що проникає в кожну частину її душі. Вона відчула, як тривога заповнює її серце і запитання про власну ідентичність і місце в цьому світі починають ставити під загрозу її впевненість. І хоча вона намагалася виглядати сильнішою, ніж була насправді, всередині неї зростала відчутна і невідступна невпевненість.

Коли Белла гордо вийшла з аудиторії, кинувши презирливий погляд на Джеральда, його внутрішній спокій остаточно розлетівся на шматки. Він стояв серед своїх однокласників, відчуваючи, як його обличчя червоніє від гніву. Тепер він був поглинутий відчуттям, яке не міг пояснити. Як ця дівчина, з якою він не мав нічого спільного, змогла так заполонити його розум?

Джеральд спостерігав, як Белла йде коридором, а його серце билося швидше, ніж зазвичай. Здається, кожен її крок став болючим нагадуванням про те, що його розум повністю зайнятий думками про неї. Вона, з її самовпевненістю і таємничістю, стала невід’ємною частиною його думок, і це викликало в ньому глибоке і невідоме відчуття.

Ще кілька хвилин тому він спокійно і впевнено тримався на уроку, але тепер відчував себе розгубленим і злий на себе за те, що не зміг контролювати свої емоції. Він намагався розібратися в тому, чому Белла так вплинула на нього, але його думки тільки більше заплутувалися. Це було більше, ніж просто конкуренція. Це була справжня боротьба з самим собою.

Джеральд відчував, як його груди стискаються від напруги. Він кинув погляд на свою порожню парту, де залишилися сліди від його рукописів. Він не міг зрозуміти, чому Белла так заполонила його свідомість. Замість того, щоб насолоджуватися своїм звичайним контролем над ситуацією, він був тепер захоплений невідомими емоціями, які здавалися непереможними і непередбачуваними.

Це нове почуття, яке охопило його, було таким же незручним і невідомим, як і сама Белла. Він відчував себе безпорадним і розлюченим. Як ця дівчина могла так вивести його з рівноваги? Яким чином її просте існування могло бути такою загрозою для його спокою?

Джеральд спробував взяти себе в руки і вигнати всі ці думки, але це було непросто. Він знав, що буде мусити знайти спосіб справитися з цим непередбачуваним відчуттям. Його гордість і впевненість були підірвані, і він не знав, як з цим впоратися. Як тільки двері класу закрилися за Беллою, Джеральд вирішив, що зробить все, щоб повернути контроль над своїми емоціями. Але всередині він знав, що це буде важка боротьба.

_______________________________________________________________________________________

Вечірня прогулянка привела Беллу, Емму і Олівера до «Зачарованого сплетіння» — магічного кафе, яке славилося своїм дивовижним атмосферним дизайном та оригінальними коктейлями. Всередині кафе було наповнено світлом, яке здавалося, ніби йшло від невидимих джерел, а стіни були прикрашені пульсуючими рунами, що змінювалися в ритмі музики. Повітря було наповнене ароматами спецій і квітів, що плавно перетворювалися в різноманітні смаки і аромати.