Хтось бачив мою самооцінку? А ось ти де, моя маленька…

Від відсутності повноцінного спілкування та колишньої активності через постійну рутину справ без конкретних результатів наша самооцінка починає падати. А ще добрі порадники постійно кажуть тобі, що ти робиш щось не так і, що ще гірше, чоловік періодами приєднується до їхньої думки. Ти починаєш копатися в собі, загострювати увагу на негативі, своїх помилках та недоліках. Тебе накриває зневіра і твоя самооцінка летить у тартарари. І ось ти вже переконана, що мати ти нікчемна, дружина погана та й, загалом, не зовсім ясно, у чому ж вправна.

Один із поганих наслідків неадекватної самооцінки матері у тому, що вона намагається підняти її шляхом привласнення собі досягнень дитини. Така викривлена ​​призма сприйняття мами шкодить і їй, і дитині, і їхнім відносинам.

Таким чином, низьку самооцінку можна і необхідно нормалізувати, інакше Ви втрачаєте себе як особистість. А значить – здорових стосунків із кимось не чекай. До речі, надто висока самооцінка - це компенсація низької самооцінки та спроба перекрити безліч комплексів. Таким чином, і її треба приводити до норми.

Спочатку варто розібратися, через що Ваша самооцінка похитнулася. Це означає, що вона спочатку була залежною – тобто, залежала від зовнішніх обставин (похвалили – виросла, налаяли – впала). Становлення самооцінки формується переважно до 7 років. Але це не означає, що тепер уже все втрачено. Тепер Ви можете впливати на свої психоемоційні стани усвідомлено.

1. Для початку встановлюємо здорову життєву позицію. Я – ок і ти – ок. Грубо кажучи, не критикуй ні себе, ні інших. Недоліки є у всіх. Любов до пліток та обговорення когось породжується нездоровою життєвою позицією. І точно говорить про залежну самооцінку та бажання “виїхати за рахунок чужих невдач”.
2. Думати про себе – не егоїзм. Це правильно і корисно. Вчитеся ставитись до себе з повагою, тоді Ви не дозволите іншим опускатися до образ у Ваш бік і якось зачіпати Вас. Позитивне ставлення до себе зберігає багато сил та енергії, дозволяє легше ставитися до своїх помилок та не опускати руки.
3. Визначаємо драйвер Вашої самооцінки. Це те, що змушує її вагатися - деякі установки всередині нас, а саме:

• Поспішай! Таким людям треба встигнути одружитися, народити, ще народити, зробити кар'єру тощо.
• Будь найкращим! Тут коливання самооцінки найбільші. Якщо ти в чомусь досяг успіху - ти молодець. Програв – це одно катастрофі.
• Радуй інших! Людям із таким драйвером необхідно бути корисними у суспільстві. Постійна похвала – це те, що їх тримає на плаву.
• Намагайся! У житті таких людей немає місця відпочинку та насолод. Вони надто серйозні і не вміють насолоджуватись миттю, адже їм постійно потрібно щось робити.
• Будь сильним! З таким драйвером складно виявляти сильні емоції, не можна здаватися слабким, вагатися у прийнятті рішень або йти на поступки, бути надто прив'язаним до когось.

Швидше за все, Ви відзначили у себе кілька драйверів (а можливо і всі). І багато хто виразно почув фрази з дитинства "для дівчинки головне - вдало вийти заміж", "без п'ятірки додому не приходь", "будь розумницею", "справив діло - гуляй сміливо", "нічого нюні розпускати" та багато інших.

Розуміння того, що саме зумовлює зміну Вашої самооцінки – це вже важливо. Безумовно, приємно, коли тебе хвалять і відзначають твої здобутки, але це не має бути самоціллю.

Далі варто боротися з неправильними установками, які як кішки шкребуть у тебе всередині, коли щось йде не так, як ними запрограмовано.

4. Даємо кохання самому собі. Необхідно підійти до дзеркала і, дивлячись собі у вічі, похвалити себе за щось. Спочатку буде ніяково і навіть смішно співати собі дифірамби, але зупинятися не варто. Нехай це буде короткий монолог про якесь досягнення сьогодення чи похвала за щось у минулому. Потрібно хвалити себе не лише за дії, а й відзначати свої позитивні риси. Додатково вкладаємо важливе посилання: даємо собі право на краще життя та краще ставлення до себе. Адже Ви цього варті!
5. Вчимося радіти за інших! Хвалимо і робимо компліменти оточуючим. Можливо спочатку це буде виглядати як "я, звичайно, за тебе рада, але не від щирого серця", але це довгий процес переробки себе. У ті моменти, коли Ви відчуваєте заздрість, поміркуйте з собою: “Чи це мій шлях? Чи дійсно я хочу так само? Який приклад для наслідування я можу взяти?”
6. Визнаємо свої слабкості. Наприклад, моя біда – погана пам'ять та неуважність. Чоловік іноді називає мене Дорі (з мультфільму "У пошуках Немо"), тому нотатки чи всякого роду нагадування - це те, що мене рятує. Виявіть свої слабкості та подумайте, що з ними зробити: деякі просто визнати та прийняти, з іншими попрацювати. 
7. Повертаємо собі право вирішувати. Вас про щось просять, що Вам не хочеться робити? Дайте відповідь коротке “ні”, не вдаючись у пояснення чи виправдання. Спочатку, можливо, люди можуть здивуватись від різкої відмови, однак Ви маєте на нього повне право, а причина їм не повинна бути важливою. Звісно, ​​все вирішує тон. Не говоріть грубо, але й не так, ніби Ви вибачаєтеся. Говоріть рівно і спокійно. У такі моменти Ви повинні відчувати впевненість, що Ваше життя та Ваші рішення належать лише Вам.
8. Написати собі "Лист підтримки". Пишемо листа собі семирічної, хвалимо, говоримо компліменти, обіцяємо собі, що у дорослому житті все буде добре.
9. Забираємо подразники. На кожному майданчику є мами, у яких дитина з 3 років пише дисертацію. Залишається або обходити таких стороною, або не сприймати всерйоз. А можна взагалі різко перевести тему розмови, наприклад, запитати: "А яку книгу Ви зараз читаєте?", І, швидше за все, виявиться, що у такої мами немає більше жодних інтересів, крім її дитини - сумнівне досягнення.