Батарейка розряджена

Основне, що Вас супроводжуватиме перший час - це втома. Від неї йде все інше: роздратування, незібраність, апатія. Вона ж, в основному, є причиною післяпологової хандри.

Тому далі перерахую основні моменти, які допоможуть триматися на плаву:

1. До відпочинку відтепер варто ставитись як до важливої ​​справи. Як це не дивно, спочатку це дуже складно (для таких як я). Для мене денний сон дитини був часом, коли я могла переробити багато домашніх справ. І як би я зараз тут не поширювалася в порадах, я все одно робила б приблизно так само, адже коли дитина не спить переважно треба займатися ним. Але! Зараз я б внесла до списку справ одну дуже важливу, а саме – відпочинок! Тобто за півтори години дитячого сну – година роботи та хоча б півгодини відпочинку. Коли дитина спить 2-3 рази на день, один сон точно йде на поповнення сил мами. Хтось просто кожного разу лягає спати з дитиною – це теж чудовий варіант. 
2. Другий момент – не заганятися! Не все в один день! Розставляємо пріоритети: що можна не робити – треба не робити! Наприклад, практично ніхто вже не займається повсякденним прасуванням речей. А особливо – постільної білизни. Доставка їжі або заморозки та заготівлі рятують, коли мама вибилася з сил або у неї фізично не було часу готувати (іноді малюк просто не злазить з рук весь день і тоді не залишається часу ні на що – це варто враховувати). Також справи вдома краще розділяти по днях тижня. Пам'ятаєте як робила Брі із серіалу “Відчайдушні домогосподарки”? Один день тижня вона приділяла пранню, інший - прибиранню, третій – покупкам і так далі. Це ж чудова робоча ідея!
3. Не тримати справ у голові! Це втомлює ще більше. Якщо у Вас з'явилося чергове завдання (наприклад, купити памперси), внесіть це в нотатки або куди Вам зручно. Дрібні завдання дуже засмічують голову, і від цього ви будете розсіяні ще більше. 

Якщо я відчуваю, що в мене накопичується багато думок і моя увага перескакує з однієї на іншу, я беру лист паперу і сідаю “ловити думки”. Частіше за все, це якісь недороблені справи. Що з ними робити Ви вже зможете вирішити в процесі, але, якщо вони записані, то вони хоча б перестануть докучати Вашому мозку та піднімати рівень тревоги. 

4. Не треба соромитись просити допомоги. Рідні можуть і не здогадуватися, що вона Вам необхідна, а Ви вже встигли образитись на всіх та уся. Скажіть конкретно, у чому Вам потрібно допомогти. Однак, будьте готові, що завдання може бути виконане не зовсім так, як Ви це уявляли. Тому максимально описуйте кінцевий результат чи різні умовності, якщо це принципово. Якщо на родичів Ви не можете покладатися, то періодично (або систематично) залучайте няню.

Допомога особливо необхідна спочатку. Знаю випадки, коли до молодих батьків на тиждень чи два переїжджає одна з новоспечених бабусь. Можливо, такий кардинальний підхід і не потрібен, але в перший день після виписки я наполягала б прийняти допомогу від рідних, поки ви частково не “акліматизуєтесь” вдома. Чоловік спочатку мало чим Вам зможе допомогти, тому що досвіду у нього ще менше, ніж у Вас. Пам'ятаю, як ми приїхали з дитиною додому і начебто все йшло добре. Але раптом ввечорі дочка почала шалено плакати. Вона ніяк не засинала, а я порядком виснажилася і ближче до ночі відчула, що не стою на ногах, а в голові вже б'ють дзвони - ознака істерики, що підкочує. Моя мама взяла дитину на себе і дала мені відіспатися. На той момент ця допомога була просто необхідна - хто знає, у що б мій стан вилився.

Іноді цілком оправдана форма допомоги - придбання домашньої техніки, наприклад робота-пилососа або посудомийної машини.

4. Час на себе. Це не просто звичайний відпочинок. Це час на хобі, читання книг чи спорт. Кому що подобається. Це необхідно, щоб не тільки поповнювати сили, а ще й не давати собі повністю застрягти в рутині “мамських” днів. У когось вільний час настає вночі, коли дитина заснула. Комусь важливо побути в тиші віч-на-віч зі своїми думками вранці, поки малюк ще не прокинувся. Головне – щодня виділяйте час на свої особисті інтереси.

5. Гуляйте! Свіже повітря просто необхідне! Сказати по правді я не фанат цієї справи. Точніше сказати, я не любила це робити з маленькою дитиною. Найбільше мене пригнічувала думка, що цей час я могла б провести з користю: ​​переробити домашні справи або приготувати вечерю. Але замість цього я просто вбиваю час, постійно поглядаючи на годинник. Безперечно, можна включитися в гру з дитиною, побігати з нею на майданчику, пострибати в класики і таке інше. Але (будемо відвертими) не всі мами люблять активні ігри та дуже раді, що фізкультура закінчилася у них у далекому дитинстві. До того ж, з малечею багато спільних ігор не вигадаєш. Особливо, коли твоя дитина півгодини місить болото палицею і твоя участь у цьому мінімальна. Згодом я почала брати з собою книгу, слухати аудіо-тренінги або фотографувати все навколо. Відтепер мій погляд на прогулянки змінився - тепер цей час був присвячений інтересам. Поєднання приємного з корисним завжди допомагає.