Отже, у Вас з'явилася дитина. Опустимо подробиці, як, скоріше за все, це було. Найчастіше вже на старті Ви дуже втомлені і сподіваєтеся, що усе найнеприємніше та найскладніше позаду. Ви поспішаєте додому, адже до пологів Ви уявляли як з'являєтесь на порозі з усміхненим малюком, оточені кульками, квітами та щасливими родичами. Ви кладете дитину в її гарне нове ліжечко, вона солодко сопить, а Ви з чоловіком розчулено споглядаєте. І настає безумовне ЩАСТЯ.
Так от, якщо Ви ще тільки ось-ось будете народжувати - моя вам порада (ця і подальші поради будуть суб'єктивні і, безумовно, у всіх випадках рішення лежить тільки на Вас): не поспішайте додому! Так-так. Звучить дивно, адже вдома легше, стіни лікують і таке інше. Але по-факту у пологовому будинку у Вас більше можливостей відпочити і трохи звикнути до нової ролі. Хоча б кілька днів Вам необхідний максимальний відпочинок без обтяження додатковими домашніми обов'язками. Скористайтеся цією нагодою, оскільки попереду Вам знадобиться багато сил.
Далі Ви приїжджаєте додому з дитиною. І перше, що Ви помічаєте – це разючі зміни у всьому. Одні явні - прямо-таки ріжуть око. Наприклад, коли довкола одні дитячі речі, і здається, що ваших із чоловіком речей у будинку вже практично не залишилося. Інші помічаєш не відразу - наприклад, зміна пріоритетів, зміни у відносинах тощо. Фізичні та ментальні зміни у Вашому тілі також постійно нагадуватимуть про себе. Такі як тіло, що змінилося, і ніби чужа голова на плечах. Їх теж потрібно прийняти.
У мене, наприклад, була моторошна гальмівність і неуважність. Сама я цього особливо не помічала, а чоловіка це дратувало. Виявилося, що це досить частий симптом. Психіка не вивозить такої кількості змін, що навалилися, і рятується як може - отже мозок починає підвисати. У мене це минуло (ну практично минуло) приблизно за півроку. Важливо, щоб Ваші близькі (особливо чоловік) розуміли, що це (і багато іншого) є нормальними явищами і допомагали справлятися з цими труднощами та випробуваннями.
Отже, на що можна очікувати з негативних наслідків недавніх пологів (можливо, нічого з цього Вас не торкнеться, бо всі ми різні):
Все це виглядає песимістично, але це можна і треба подолати. Адже кожній із нас нарешті хочеться відчути на собі, що означає це горезвісне “щастя материнства”.
Далі розбиратимемо все перераховане і як з цим розібратися, враховуючи мій досвід. Якщо змогла я – значить, і у Вас все вийде!