1 частина: Офелія

1 частина

Офелія

вони жили в одному королівстві, звичайні дві дівчини в звичайних сім'я, все як і повинно бути в ті роки.

одна дівчина, Офелія, була з заможньої родини. родині у якій кожному сину знаходиться така ж заможня дівчина, та кожній донці такий же заможній чоловік.

в цій родині скрізь покоління все відповіданно звичаям, придуманими ще давніми предками.

брат Офелії, Альберт, поважав звичаї сім'ї, підкорюючись всьому що хотіли та казали батьки. він повважав їх як ніхто. за що він і став найкращою дитиною Меррі та Фредеріка.

але з Офелією було все інакше, дівчинка народилась справжньою безкештницею, не слухаючи жодного слова від дорослих. вона вважала всі правила нудними, а ще більше дурними. тож не рідко втікала здому, проминаючи охоронців надурюючи їх, кожного разу новими вигаданими на ходу історіями.

в Офелії не було багато друзів, тільки ті з якими треба спілкуватись через зв'язки батьків. з цим у батьків також були проблеми, бо дочка кожного разу розповідала нісенітниці цим "друзям", які після розносились далеко за межі спілкування малих дітей. звісно наслідки це мало неминучі, але ж весело)

подорослішавши, дівчина перестала з цим гратись, але ж все таки іноді можна)

й ось Лія знову втікла, хоча з кожним разом це стає складніше, але н щстя старого охоронця замінили на молодика, якого дівча вдало охомутала й побігла з усіх ніг.

- все таки з уроків "манери для дівчат" є якась користь. - сказала з радістю Фелі, біжучи по дорозі до знайомого місця й чуючи крики з дому.

як же вона любила чути ті воплі цілої купи людей.

- хоча парубка трохи й шкода, тільки ж почав працювати. але повівся він як справжній дурень хіхі)

від цих думок у дівчиська настрій піднявся в рази два, якщо не в три. але сили бігти тільки зменшувались. фізичних тренувань її не вчать

- цє жь нє припустимьо для дівчят!! - зкаверкала свою матір Офелія

кінці її розкішної зеленої сукні були замазані та трохи подерті, як і туфлі мабуть, та Лія цього знати не може так як туфлі були зкинуті на пів дорозі та кинуті в іншу сторону, аби ще більше надурити тих хто буде її шукати.

нарешті сповільнівши своє диханя та серцебиття дівчина роззирнуась довкола.

вона побачила неймовірний пейзаж. навколо все зелено, скрізь були величезні дуби і на один з них зпиралась Фелі. але головним було озеро, воно було прямо перед нею. кристально чиста вода, така блакитна й одночасно ніби й зовсім прозора. з цього боку він здавався безкрайнім та манив залізти й покупатись.

він ніби намальований. картини вона бачила кожного дня, в будинку вони висять скрізь.

Фредерік любить картини з конями та собаками недововками. Меррі обожнює картини з мальовничими місцинами, але замовляє лише вази з квітами та тарілки з фруктами.

- вона ніколи не відкривала себе справжню, насправді ж мати, я чи не точна копія тебе. та чому ж ти стала такою?.. - сказала в голос Офелія вважаючи що була тут одна, але почувши відповідь зрозуміла що це було не так..