Розділ 15

Артем

-Доброго ранку!- вітається Діма підходячи до нас з Павлом.

-Не доброго ранку!- бурчу я йому у відповідь.

-Я ж говорив, що так закінчиться!- каже підходячи до мене впритул.

-Кому ти говорив?- питаю здивовано.

-Дарині! Я говорив, щоб вона була обережною! Ти негідник її не вберіг!- бере мене за куртку.

-Я нічого не пам’ятав до вчора взагалі-то! Лише вчора згадав про погрози Вольського! А вранці її вже викрали! З її власного ліжка!- кажу йому та відбираю свою куртку з його рук.

-Отож! Ти не зміг її вберегти! Не уявляю за що могла тебе Дарина полюбити! Самозакоханий індик!- кидає мені в обличчя колишній Дарини.

-Гей, хлопці! Я гадаю, що ми зараз зібралися, для одної мети, а не щоб стосунки з’ясовувати!-втручається в наші розбірки Павло і ми з Дімою відходимо один від одного.

-Що просить Вольський за Дарину?- питає мене Дмитро.

-Щоб одружився з  його донькою та переписав свої акції нашої фірми на нього.- кажу йому з сумом.

-Зрозуміло. Ти в поліцію звертався, повідомляючи про викрадення?- питає  мене Дмитро.

-Ні. Вольський, сказав, що в нього все там схоплене.- кажу йому з відчаєм.

-Повір, не всі куплені. Я підключу своїх перевірених людей в поліції, але ти маєш написати заяву про викрадення.- каже мені Дмитро.

-Добре, зроблю все, що потрібно.- кажу йому.

-От і добре. А зараз давайте обговоримо порядок дій.- каже Павло і ми обговорюємо наші подальші дії.

Минув деякий час, хлопці поїхали, а я їду до Варі, дізнатися чи справді вона вагітна.

-Доброго дня.- відкриває двері моя «наречена».

-Привіт. Як справи?- питаю в неї, а вона лізе цілуватися та обніматися.

-Сонечко, в мене для тебе сюрприз!- каже вона запрошуючи в будинок.

-Який? Сподіваюся приємний?- питаю передчуваючи щось погане.

-Так. Звісно приємний. Ось.- підходить і дає мені декілька тестів на вагітність.

-І що це?- вмикаю здивування.

-Я вагітна, сонце. Ми скоро станемо батьками.- каже вона, а я відчуваю, як мені стає важко дихати.

-А ти впевнена?- питаю її.

-Так. Завтра записалася до лікаря. Підеш зі мною?- каже Варя, а я відчуваю в душі невимовний жах.

Невже я справді стану батьком? Завтра звісно я зможу  переконатися, але ще ціла вічність попереду  до цього часу.

-Так, ти підеш зі мною.- каже Варя, відволікаючи від моїх думок.

-Так, звісно! Я піду з тобою.- кажу я  і йду на кухню чогось випити.

Знаходжу віскі і залпом виипиваю налиту мною чарку.

-Ой, це ти так святкуєш?- питає Варя та сідає поряд.

-Так. Дуже радій новині.- камагаюся всміхнутися.

-Це добре! Може пообідаємо? В мене зараз прокинувся шалений апетит.- каже дівчина і порається біля плити.

-А давай!- кажу відчуваючи голод та втому.

Пообідавши з Варею, сідаю перепочити біля будинку на лавку. В цей момент лунає дзвінок мобільного.

-Алло, так.  Знайшли слід? Це добре. Зараз приїду!- піднімаюсь з лавки і йду до машини.

-Артеме, ти куди? Може сходимо погуляємо в парк?- питає Варя, яка вийшла на двір.

-Маю справи. Дякую за обід. Зателефонуй мені та нагадай о котрій тобі завтра до лікаря.-кажу їй розблоковуючи машину.

-Добре, я тобі наберу.- каже Варя і махає мені вслід.

-Цікаво, ти справжня, чи така ж брехлива, та хитра, як твій батько.- кажу вже сам до себе.

 Мчу до відділку поліції. Там мене зустрічає Дмитро і його не підкупний слідчий. Пишу заяву про викрадення Дарини, надавши офіційності справі.  Дмитро розповідає, що вони дослідили камери спостереження на виїзді та в’їзді в село. Виявляється це село, чи то сказати смт. за безпеку  і тому має багато камер спостереження.  Тож вони виявили авто, яке ймовірно викрало Дарину. Згодом Дмитро встановив, де воно зараз знаходиться. Ми мчимо туди, але знаходимо лише порожнє авто, та кофтинку Дарини.

-Вони були тут. Можливо їх хтось попередив.- каже слідчий.

-Будемо далі шукати.- каже сумно Дмитро.

-Залишився один день. Хоч би встигнути знайти Дарину до дзвінка Вольського.- кажу я та сумно сідаю на стілець та вкриваю обличчя долонями.

-Все буде добре. Ми її знайдемо. Не дрейф.- каже Дмитро поплескавши мене по плечу.

-Дякую.- кажу йому.

Дарина

До мене заходить амбал і наказує збиратися.

-Що? Куди? Куди ви мене везете? Що я вам зробила? Відпустіть мене!- питаю в  цього бандита, що тягне  мене до машини.

Потім заклеює мені рот скотчем, зав’язує очі, зв’язує мені руки та садить в машину. Їдемо довго. Потім мене ведуть у якийсь будинок.  Мене заводять в середину та розв’язують очі та руки і звільняють рот від скотчу.