Дарина
Минуло декілька днів після весілля Павла. Він з Валею полетіли на острови в весільну подорож, а головним зараз став Артем. Я всі ці дні намагалася його уникати. А Діма щось передчуваючи був ще більше ніжним зі мною. Я буквально розривалася на шматки.
-Дарино, зайдіть до мене.- це мене кличе той, про кого я тільки згадувала.
-Доброго ранку.- кажу заходячи до кабінету.
-Доброго ранку, сідай.- вказує рукою на стілець, а сам щось друкує.
-Дарино, я хотів би з тобою пообідати і дещо обговорити.- каже Артем піднявши погляд на мене.
-Добре.- кажу трохи знервовано.
Лише один його погляд і мої щоки почали палати. Я відразу згадую наш таємний поцілунок.
-Тоді до обіду.- каже дивлячись на мене і всміхаючись.
-До обіду.- кажу я і на ватяних ногах іду на своє робоче місце.
Обід настав досить швидко. Можливо тому, що я його дуже чекала.
-Що замовимо?- питає Артем.
-На твій смак.- кажу я розглядаючи його.
Артем робить замовлення, а я думаю про те що сталося.
-Про що задумалася? – питає мій бос.
-Про життя. Про те що сталося на весіллі. – кажу я йому і відводжу погляд, бо Артем починає пильно дивитися на мене.
-І що ти хочеш сказати?- питає нахмуривши брови.
-Я вважаю, що ми пережили хвилину слабкості. З нами поряд люди, які нас люблять, а ми їм зраджуємо.- кажу я засмучено.
В цей момент Артем бере мене за руку і каже:
-Дарино, давай на чистоту: ми з тобою познайомилися раніше ніж ми зустріли свої половинки. Ти мені вже тоді сподобалась, але я не мав можливості тоді це зрозуміти. А щодо половинок – то ми ще не одружені, і можемо закінчити стосунки.- каже Артем гладячи мою руку, а моє серце в цей час вискакує з грудей.
-Але ж ви вже заручені. Ваші батьки будуть проти. Та й Валя тебе мабуть дуже любить, як і Діма мене. Я не впевнена, що вони не будуть боротися за своє щастя.- каже я і втомлено видихаю.
-А ти можеш дати шанс нашому щастю?- питає Артем, торкаючись вільною рукою мого підборіддя.
-Я незнаю. Я розгублена.- кажу я і дивлячись в його очі.
- Чомусь, як обливати мене холодною водою ти не розгублювалась.- каже з усмішкою Артем.
-Була молода, зелена.- всміхаюсь, згадуючи цю ситуацію.
-Тоді, давай так, я даю тобі тиждень на роздуми, а після ти мені даси відповідь, що ти вирішила.- каже чоловік, коли нам нарешті приносять обід.
-Добре. – кажу я і ми смакуємо їжу.
****
Цілий тиждень я думала і нарешті вирішила, що хочу бути з Артемом. Мені не вистачало його як ковтка свіжого повітря. Тому я вирішила розказати про все Артему, а потім Дімі.
-Доброго ранку.- дзвоню Артему по-телефону, бо сьогодні субота.
-Доброго.- каже сонним голосом.
- Я хотіла сказати тобі своє рішення.- кажу набравшись сміливості.
-Давай не по-телефону. Зустрінемось через годину в парку?- каже солодко позіхаючи.
-Добре. Давай.- кажу я і біжу збиратися.
Потім чую звук мобільного. Телефонує Діма.
-Сонечко, ти вже пронкинулась?- питає мене ніжно.
-Так. – кажу правду.
-Може прогуляємось сьогодні?- питає, а я думаю, що йому відповісти і крокую взад - вперед.
-Дімо, я сьогодні з подругою домовилась зустрітися. Давай може завтра?.- кажу я йому.
-Ну, гаразд.- каже дещо розчаровано видихнувши.
-Бувай. Зі дзвонимось.- кажу я і кладу слухавку.
Мій настрій трохи погіршується, від обману, але думки про зустріч з Артемом розвіюють всі хмари в моїй голові.
****
- Привіт, красуне,- каже Артем і вручає мені букет польових квітів.- Не знав, які квіти ти любиш.- каже винувато.
-Я різні люблю. Дякую, дуже гарний букет.– кажу вдихаючи аромат квітів.
-А мене полюбишш?- питає примружившись від сонця і обійнявши за талію.
- А ви не поспішаєте, супебос?- питаю його, прикрившись букетом.
-Я вже запізнився на декілька років.- каже мені і цілує в щічку.
-То ти хочеш почути моє рішення?- питаю його, червоніючи під його поглядом.
-Звісно хочу. Кажи моя мила.- каже хлопець, а я від його тону червонію ще більше.
-Я вирішила, дати нам шанс.-кажу йому і він підхоплює мене на руки і кружляє в повітрі.
-Я знав! Я вірив! Я безмежно радий!.- каже він і зупинившись цілує мене в пристрасно в губи.
В цю хвилину перестає існувати все навколо нас. Є тільки ми. Він та я.