Розділ 7

Дарина

Діма підвозить мене додому.  В машині перекинулись лише парою слів.

-Ти як? Щось турбує?- питає схвильовано Діма, поглянувши на мене, коли ми вже зупинилися біля будинку.

-Та ні, все добре. Просто день складний видався. Втомилась дуже.  Зайдеш? – питаю дивлячись на нього.

-Відпочивай. Зустрінемось завтра - виходить з машини, щоб провести мене.

 Бере під руку і ми піднімаємось сходами до моєї квартири.  Мені в спадок її залишила тітка Ольга.

- Точно не хочеш зайти?- питаю обернувшись біля дверей та дивлячись на нього втомленим поглядом.

-Відпочивай. Люблю тебе. – каже і цілує мене.

Його поцілунок дуже ніжний, я відчуваю, як він бережно та з любов’ю до мене відноситься.

- Може завтра кудись сходимо? – питає хлопець.

-Завтра мабуть не вийде. Підписуємо контракт з англійцями. – кажу сумно.

-Тоді подзвониш, заберу як звільнишся.- каже він і ще раз цілує.

Хлопець йде, а я безсила заповзаю в квартиру. Це все через того Артема. Витиснув з мене всі соки. Ще якось завтряшній день треба пережити. Діма справді в мене найкращий. Ну й що, що не відчуваю трепету в душі? За те він мене любить. А я? А я просто  хочу бути коханою…

Вночі сплю неспокійно. Сняться сни  з участю Артема. Всі події, які ми пережили в селі. Потім снився Діма, який  пропонує мені вийти заміж. А я погоджуюсь, а на весіллі мене викрадають англійці. Прокидаюсь раніше будильника і мчу на роботу. Вранці Діма не може мене завести на роботу, бо він має бути там о 7.00, а мені на 8.00. Тому знову сідаю в маршрутне таксі. Прибуваю в офіс і починається робота.

-Дарино, тебе бос викликає.- каже секретарка Павла.

Йду в кабінет. Постукавши, знаходжу Павла та Артема за паперами.

-Дарино, привіт.-вітається Павло.

-Доброго ранку.- вітаюсь я, поки Артем не відриває погляду від паперів.

 -Доброго ранку.- вітається Артем.

-Дарино. Ти готова до зустрічі? Ви зустрінетесь з англійцями сьогодні після обіду. Я присутнім не зможу бути. З нареченою йдемо до магазину, обирати костюм і сукню.- каже Павло, а в самого очі сяють від любові.

-Добре.- кажу, поглянувши на Артема.

Той дивиться на мене  і каже:

-Тоді йди на обід.Щоб потім не була голодна і зла.- сміється.

-Обовязково, бос.- кажу, показавши язика.

-Ох і дитина.- каже Артем, коли виходжу за двері.

Артем

-Це вона лише з тобою така. Лише ти її на емоції виводиш. - каже Павло.

-А як же її хлопець?- питаю.

-Діма? Він спокійний, врівноважений. Він так її не зачіпає. Він її дуже любить.- каже Павло.

-Ти з ним знайомий?- питаю друга.

-Так, їх Валя познайомила. Це брат її подруги.- каже Павло, а мені чомусь на душі, якось не комфортно.

-А! Ясно. – кажу йому і опускаю очі до паперів.

-Артеме, краще  не заважай їхньому щастю.- каже друг, а я здивовано на нього дивлюся.

-Що ти маєш на увазі? В мене є наречена, пам’ятаєш?- кажу другу.

-Яку, я до сих пір не бачив. Вона взагалі існує?- каже Павло всміхаючись.

-Існує. Її Варя звати. Ми з нею в Польщі познайомились. Вона з України. Її батьки вже декілька років там живуть.- розказую другу, складаючи папери в папку.

-І.. Ти її так кохаєш, що вирішив одружитися?- питає друг.

-Так. Вона красива, розумна дівчина.  В неї в Україні навіть свій салон краси є.- кажу гордо.

-А вона мабуть, жертва краси.- каже друг сміючись.

-Не кажи дурниць. Ми прийдемо на твоє весілля, там і познайомитесь.- кажу другу.

-Добре, ловлю на слові.- каже Павло.

Дарина

-Я для нього завжди дитиною буду?- питаю сама себе, розізлившись на Артема.

Чому його слова мене так зачепили? Невже я хочу, щоб він побачив, що я вже не та дівчина, якою була 6 років тому. Але подумаю про це пізніше. Зараз робота на першому місці.

Настав час зустрічі. Договір був підписаним і нас запросили його відсвяткувати в ресторані. Збиралась я не дуже охоче. Але все ж сукню зачіску і мейкап зробила і вийшла з дому. Тут мене зустрів Артем.

-А ти яким вітром?- питаю здивовано.

-Тебе вирішив забрати. Все одно по дорозі.- каже оглядаючи мене.

-А звідки  ти дізнався де я живу?- питаю, сідаючи в авто.

-В Павла спитав. Чи це таємниця?- каже мені сідаючи за кермо.

Хлопець одягнений в костюм  темно-синього кольору та чорне пальто. Весь такий діловий і серйозний. Чомусь мій погляд зупинився на ньому достатньо довго.