Розділ 5

Розділ 5

Дарина

       Оце вечір сьогодні був! Спочатку ніби все було добре, ми трохи потанцювали та поспілкувалися з Оксаною. Потім до клубу прийшли Павло та Артем і настрій мій опустився до нуля. Павла то я рада була бачити. Все таки сусід, та й друг гарний. Ми дружили в школі. Хоч він був і старшим, але з ним було завжди цікаво, і він завжди мене захищав від всіх негараздів, які могли чекати на мене в школі. Іноді мені здавалося, що він в мене був закоханий. Але він ніколи нічого не говорив про кохання, тому ми були просто друзями.   А от його друг Артем мене виводив на емоції. Тобто, коли він був поряд, то я зажди переживала якісь сильні емоції. То радість, то злість, то здивування. Коли ми танцювали з ним, то я відчувала тремтіння в тілі і мурах. Мені дуже важко було подивитися йому в очі. Щоки червоніли від збентеження. Але я не могла показати, що він на мене якось впливає, тому дивилася в очі. Час танцю минув і ми пішли на свої місця. Але моє зрадницьке серце і далі стукало наче навіжене. Трохи поспілкувавшись ми з Оксаною вирішили ще потанцювати. І тут сталася неприємна ситуація. Цей козел Лаврентій почав до мене приставати. Ще й насолоду якусь пропонував, якщо я проведу з ним ніч. Ми з Оксаною намагалися відвадити його, а він почав руки розпускати. Я звісно вдячна Артему за допомогу, але зовсім не хотілося такого закінчення вечора. Ще й йому дісталося. Розбита губа – наслідок мого захисту. Мені було страшно, я тремтіла, а він намагався мене заспокоїти. Все було добре, поки хлопець не  почав говорити, що не всі хлопці такі. От він точно не такий! Мабуть ще гірший буває. Я останнім часом нікому не довіряю. Після того як з моєю двоюрідною сестрою Вікою сталася та історія. Яка історія? Її хлопець погрався з нею, затягнув в ліжко і зрадив їй з найкращою подругою, ще й на її День народження! От з тих пір і не вірю в кохання.  Хоча чекаю на нього. Ось така проблемка. Це все я думала, коли ми їхали додому, на машині Павла.

-Як ти?- питає Оксана.

-Все нормально.- кажу я  ще відчуваючи тремтіння в тілі.

Арем поглянув на мене скоса. Так до свого синця він ще й розбиту губу отримав. За два дні перебуваючи в селі. Розриваю наш зоровий контакт, і дивлюсь у вікно.

-От і приїхали.- каже Павло.- Може тебе провести, Дарино?- питає.

-Не треба. Я сама її проведу. А ти рятівника нашого підлікуй.- каже подруга і ми разом виходимо з авто.

-Надобраніч.- каже Павло.

-Надобраніч.- кажемо ми з Оксано.

Артем дивиться нам вслід через вікно. Ми заходимо в будинок, де на нас вже чекає мама.

-А ось і ви.- каже мама,- Ая вже спати збиралася. – каже вона нам з подругою

-Ну я ж вам обіцяла, що до 11 будемо.- каже Оксана.

-А ти чого тремтиш?- питає мама скануючи поглядом.

-Змерзла дуже.- брешу, опустивши очі.

-Так, літо на дворі ж!Сьогодні ніби жаркий вечір.- каже мама, намагаючись у нас щось випитати.

-Вітер якийсь піднявся.- каже Оксана, допомагаючи мені.

-Добре, хай так.   В клубі ніхто зайвого не дозволяв? Як додому дісталися?- посипала питаннями мама.

-Сусіди підвезли. Все добре, мамо не переживай. Можна Оксана в нас сьогодні заночує?- намагаюся скінчити розмову.

-Звісно можна. Їсти будете?- питає вона.

-Ні, лише чаю хочеться попити.- кажу мамі.

-Добре. Тоді самі приготуєте собі чай. Чайник гарячий.  Надобраніч.- і мама мене поцілувавши рушила  спати.

-Хух! Нарешті. – кажу Оксані.

-Вона просто переживає за тебе. Моя ось ні разу не подзвонила.- пригнічено каже подруга.

Мама в неї бізнес леді, у якої ніколи не вистачає часу на доньку.

-Вона просто дуже зайнята.- намагаюся її втішити.

-Ага. Як завжди.- каже дівчина і ми йдемо в мою кімнату.

-Ох і вечір.- каже дівчина роздягаючись.

-І не говори. Я в душ.- кажу подрузі і нарешті змиваю весь бруд і гіркоту сьогоднішнього дня.

Після душу ми з подругою п’ємо чай та лягаємо спати.

****

Сьодні мама нас з Оксаною запрягла зривати вишні.

-Будемо вишневий компот та варення готувати. Ви вже дівки на виданні, буду вас навчати.- сказала мама, від чого ми дружно скривили обличчя, ніби вже спробували тих кислих вишень.

-Я попросила допомоги в Павла, щоб він вам драбини з татом потримав. А я  буду банки мити, воду гріти.- каже мама, а ми переглядаємося з подругою.

Одягнувши шорти і футболки, одягаємо на голову хустки, щоб не зачепитися волоссям за гілля, кросівки і вперед.

-Привіт.- чуємо збоку.

-Привіт.- каже Оксана оглянувшись та побачивши Павла.

-Я вам сьогодні на допомогу. Ви не проти?- питає нас.

-Тільки за.- кажу я всміхаючись.

Все таки цей хлопець діє на мене лише позитивно.

-Як там Артем?- питаю я, поки батько не прийшов.