Глава 13

Роман

 Який же я дурень! Звичайно, Ніка тепер на мене ображається. І має повне право! Але ж я хотів як краще, а воно он як вийшло.

 А що мені ще залишалося робити? По перше, Ніці справді загрожує небезпека і їй краще сидіти вдома, а по друге, я ж бачив, як їй стало погано. І це точно не перевтома.

 Але найбільше мене здивувала реакція брата на мою розповідь.

 - Ну ти й придурок! Ніка ж тобі свій секрет довірила, а ти взяв і розпатякав!

 - Ігорю, та я й сам розумію, що поступив як останній негідник. І як тепер мені це виправити?

 - Не знаю, давай подумаємо.

 Ми думали години дві, але нічого не лізло у голову. Аж тут Ігор підскочив.

 - Ром, слухай, а які у Ніки відносини зі своєю сестрою, Вірою?

 - Гарні, а що?

 - У мене є ідея. Коротше, слухай...

 Ідея Ігоря була ідеальною. Ну, інших ідей у нас усе одно немає. Тому, обговоривши деталі, ми взялися втілювати план в реальність. А він полягав у тому, що я познайомлюся з Вірою, а потім познайомлю її з Ігорем. А вже Ігор візьме на себе найскладнішу частину плану: вмовить Віру, щоб та переконала Ніку мені пробачити. Ну а що, якщо не виходить помиритися з подругою по доброму, треба діяти через її рідних.

 Ми пішли до лікарні. Так як сьогодні школа, довелося півдня почекати. Зате з'явився привід піти до тата на роботу.

 Підійшовши до адміністратора, ми запитали:

 - Привіт, де тато?

 - У палаті тієї сім'ї, що після аварії.

 - Дякую.

 Це ще краще. Буде привід познайомитися.

 Ми з Ігорем домовилися, що поки що він почекає зовні. Тому до палати я пішов сам. Зайшовши усередину, я дійсно побачив там тата. Він про щось розмовляв з жінкою, яка була копією Ніки, тільки років на 20 старшою. Певно її мама.

 Щойно я зайшов, вони повернулися до мене. Тато, звичайно, здивований не був.

 - Ольго, Віро, познайомтесь, це міс син і хороший друг Ніки Рома.

 Поряд з мамою Ніки лежала її сестра. Вони дійсно схожі. Але щойно Віра заговорила, я зрозумів, наскільки я помилився.

 - Ти той Рома, через якого моя сестра весь вечір плакала, той Рома, який не зміг зберегти її секрет?

 Так, Ніка вже встигла про все розказати сестрі. Судячи з реакції тата, ще буде потрібно все розповідати і йому. Я подивився на нього, він кивнув. Ми часто розуміємо одне одного з півслова. Цей випадок не виключення. Тому тато сказав, що залишить нас і вийшов. А мама і сестра Ніки вже чекали моїх пояснень.

 - Я не хотів образити Ніку. Просто ви самі розумієте, ситуація доволі важка, і Ніці краще поки що бути вдома. Але якщо б тільки це.

 - А що ще?

 - Справа в тому, що, втікаючи від мене до лікарні, Ніка зупинилася. Я побачив, як вона зблідла і схопилася за бік, спершись на стовп. І це запаморочення явно було не банальним перевтомленням.

 На обличчі Віри було здивування, а її мама спитала:

 - А Ніка тобі часом не скаржилася на біль у боці?

 - Вона взагалі ні на що не скаржиться, навіть на головний біль. Але ми з Кірою бачимо, що їй іноді боляче щось робити, тому і допомагаємо. Хоча я не можу згадати жоден випадок, коли Ніка б поскаржилася.

 - Так, ситуація не з простих.

 - А найскладніше те, що Ніка навряд чи мене пробачить. 

 Я почув стук у двері. Крізь скло побачив, що це був Ігор. Чорт, яж геть про нього забув. Тому, натягнувши на обличчя посмішку, я сказав:

 - Я думаю, Ніка вам розповідала, що у мене є брат-близнюк. Сьогодні до лікарні ми прийшли разом. Тому, користуючись моментом, хочу вас познайомити.

 Я жестом покликав Ігоря усередину. Він зайшов упевнено, навіть я не відчував такої впевненості, як він.

 - Доброго дня, мене звати Ігор.

 Я побачив, як настрій Віри покращився.

 - Привіт, мене Віра звуть. Хоча ти, певно, вже знаєш.

 - Так, знаю, приємно познайомитись.

 У мене задзвонив телефон. На екрані було ім'я Кіри. 

 Я вибачився і вийшов. Узявши слухавку, я почув схвильований голос Кіри.

 - Ром, добре, що ти взяв слухавку. Дещо сталося з Нікою.

 У мене всередині все похололо. Невже знайшов таки її?

 - Що?

 - Її біля мого дому ледь не збила машина. Вона зараз у мене.

 - Як вона? 

 - Все добре, майже не постраждала. До речі, я подзвонила просто, щоб ти знав, тому що Ніка нічого й чути не хотіла про тебе. Що між вами сталося?

 - Згодом розповім. Кіро, у мене буде одне прохання.

 - Яке?

 - Будь ласка, подивися на її правий бік. Чи немає там якогось порізу чи синця.

 - Це якось пов'язано з її болем у животі під час гри на фізкультурі?

 - Так, а ще, ймовірно через біль вона вчора ледь не втратила свідомість.

 - Гаразд, я подивлюся. Чекай дзвінка.

 - Я зайшов у палату. Очі Віри й Ігоря світилися від передчуття, а очі мами дівчат світилися веселощами. Ігор винувато на мене подивився.

 - Вибач, братику, я розповів їм про наш план.

 Віра засміялася.

 - І він геніальний! Я серйозно, мені справді часто вдається переконувати Ніку. І я готова вічно вмовляти Ніку вибачити тебе, але цього разу її образа дуже сильна, навіть не знаю, чи вдасться. Але я постараюся.

 Телефонний дзвінок. Кіра. Я взяв слухавку.

 - Ніка впиралася, але я подивилася. Ром, ти був правий. У неї на боці величезний синець! Тому я зараз везу її до вас в лікарню.

 - Добре, я повідомлю тата. Чекаю.

 Усі, хто був у палаті, запитально на мене дивилися.

 - Віро, тобі пощастило, ти зможеш вмовляти Ніку прямо тут, у лікарні.

 - Це ж чому? Їй нібито не можна виходити з дому.

 - Справа в тому, що близько півгодини тому Ніку ледь не збила машина. Тому її подруга зараз везе її сюди.

 Мама Ніки навіть піднялася.

 - Що з нею? Вона ціла?

 - Так, і майже неушкоджена. Але є один нюанс. Величезний синець на правому боці. І схоже, йому не один день. Та що ми гадаємо, зачекаймо трохи і самі про все дізнаємося.

Чи розкаже Ніка, що ж сталося насправді, і чи пробачить вона Ромі? Про це ви дізнаєтеся у завтрашньому розділі)