Глава 1

Сьогодні 1 вересня. Знову в школу. Я вчуся в десятому класі, хочу вчитися на дизайнера одягу. Я вже майже прокинулася, як почула, що мій телефон розривається від дзвінків та повідомлень. На екрані я побачила, що дзвонить моя найкраща подруга Кіра. 

 - Ніко, чому до тебе неможливо додзвонитися? Ти бачила, скільки разів я тобі дзвонила і писала?

 - Вибач, Кіро, я телефон вимкнула, хотіла виспатися. Щось сталося?

 - Так! У нас у класі буде новенький!

 - І через це ти мені цілу ніч дзвонила?

 - Так! А ти що, не рада?

 - Ні, звичайно я рада, але про це мені можна було сказати вже у школі. Гаразд, Кіро, бувай, я буду збиратися.

 - Бувай.

 Закінчивши розмову, я подивилася на годинник. Я вже запізнювалася, тому треба було поспішати. Я спустилася на кухню.

 - Доброго ранку всім!

 - Доброго ранку! Ти знову спиш до останнього? - Моя сестра - близнючка Віра завжди знайде привід мене дістати.

 - Зате я виспалася, а ти, схоже, не спала всю ніч, он які кола під очима. - Я завжди відповідаю кпином на кпин.

 Ми б іще довго сварилися, але втрутилася мама.

 - Дівчата, досить, краще сідайте снідати.

 Після сніданку я знову піднялась до себе. Треба збиратися. Сьогодні я вирішила вдягнути білу рубашку та чорну спідницю на кнопках. Зробила легкий макіяж та трохи накрутила волосся. Взути вирішила туфлі на невеликих підборах.

 На те, щоб зібратися, мені знадобилося півгодини. Я спустилася вниз. Віра вже була готова, тому ми разом вийшли з дому. Ми з Вірою навчаємося у різних школах ще з п'ятого класу. Чомусь так захотіли батьки. Але ми не скаржилися 

 До школи я йшла з Кірою. Емоції від новини про новенького трохи впали, тому по дорозі ми пліткували про інших одноклассників. Лінійка почнеться через десять хвилин, тому я пішла шукати свій клас. Коли знайшла, навіть не здивувалася, що жіноча частина класу говорить лише про новенького.

 Лінійка пройшла традиційно, без пригод. Але новенький не з'явився. Коли ми йшли до класу, я чула, що дівчата розмовляли лише про це. Цікаво, чому новенький став таким популярним, ще не прийшовши до класу?

 У кабінеті нам традиційно розповідали про плани на рік та назвали розклад уроків. Під час розповідання розкладу у двері постукали. Зайшов незнайомий хлопець. 

 - Якщо це наш новенький, то він красивий. - Прошепотіла Кіра.

 А й справді, хлопець мав гарну зовнішність: висока струнка фігура, під білосніжною рубашкою видніються м'язи. Темне волосся, блакитні очі та світла шкіра - дуже цікавий і неймовірний контраст. Хлопець підійшов до нашої класної керівниці Марії Федорівни. Вона почала говорити.

 - Діти, знайомтесь, це ваш новий одноклассник Роман. Він з сім'єю недавно переїхав до нашого міста. Я сподіваюся, що ви його добре приймете і допоможете йому зорієнтуватися у школі і місті. Усі вільні.

 Біля дверей я обернулася. Як я і думала, біля новенького Романа одразу зібралися дівчата. З роздумів мене вивела Кіра.

 - Ніко, вибач, мені потрібно додому, з малою нікому сидіти, а батьків терміново викликали на роботу. - У Кіри є молодша сестра Оля і її часто просять з нею посидіти. - Ти дійдеш сама?

 - Ну звичайно, бувай.

 Я вже відійшла від школи і зібралася ввімкнути навушники, як почула голос:

 - Ти ж з мого класу, правильно? Можна з тобою піти?

 Я обернулася, але його не очікувала побачити...