Між серцем і війною — ти

Ти знаєш… ми ж поруч були ще давно,

Та ніби не бачили світло одне одного.

Стежки наші тихо ішли унісон,

Та серце мовчало — чекало свого.

І ось той день — простий, як життя,

На святі, між сміхом і теплими словами,

Ти глянув — і щось у мені розцвіло,

Немов усе стало на місце між нами.

Ми просто говорили — про все і ні про що,

Сміялися щиро, як діти малі,

І в тих розмовах, у погляді твоїм

Я вперше знайшла свій спокій в душі.

Пам’ятаєш ті вечори й довгі дороги?

Де час розчинявся, як тінь у пітьмі…

Ти поруч ішов — і вже не тривожно,

Бо дім мій з’явився тоді у тобі.

Ти проводжав, хоч було не по шляху,

І в кожному жесті — тепло і турбота.

У дрібницях таких народжується щастя,

У погляді тихім, в простому “як ти там?” щодня.

Ти був таким милим у своїй незграбності,

Коли хвилювався і плутав слова…

І я закохалась не в ідеальність —

А в тебе справжнього… раз і назавжди.

Наш сміх — той перший, без причини майже,

Наш жарт, що зрозумілий лиш нам…

І фото смішні, трохи дивні, неважні —

Та в них цілий світ, подарований нам.

А потім дороги… і перші подорожі,

Де навіть шлях ставав дивом простим,

Бо поруч із тобою будь-яка відстань

Ставала пригодою світлою й живою для двох.

Ти — моя сила, коли я слабка,

Моя тиша, коли шумить всередині.

Одне твоє слово, одне “я з тобою” —

І знову знаходжу себе у цій миті.

Були і тривоги… і темні часи,

Де біль розривав і ночі без сну…

Відстань, поранення, страх і мовчання —

Та любов проросла навіть крізь війну.

Кілометри не змогли нас роз’єднати,

Бо серце завжди знаходило шлях.

Я вчилась любити не поруч — душею,

Тримати тебе у своїх думках.

І навіть тоді, коли поруч не можна,

Я знала — ти є, ти живеш у мені.

І ця тиха віра сильніша за все,

Вона нас тримає в найтемніші дні.

А пам’ятаєш той вечір… без пафосу, просто?

Лише повідомлення — кілька рядків…

Але в них — цілий світ, наше “назавжди”,

Наш шлях, що почався із ніжних слів.

І серце завмерло… і сльози, і радість,

І щастя, що важко словами знайти…

У ту саму мить я чітко відчула —

Мій дім — це ти. Лише ти.

Ти — моє світло, моя нескінченність,

Моя тиша і буря, і сенс, і весна.

Я дякую долі за кожну хвилину,

Що в мене є ти… і що я — твоя.