3. Новий день старі проблеми

Пробудження знову було таким як попереднє, а саме дякуючи сусіду збоку, що грюкав дверима з такою силою, наче вони йому в чомусь завинили.

Сіла, встала, знову сіла, намагаючись прийти до себе, вдавалося погано.

Лис лиш підвів голову з гнізда, яке звив собі з додаткової моєї ковдри і помітивши, що я ще не проснулася до кінця, опустив її назад. Йому спішити було нікуди. 

- Відкрий сувій, - порадив фамільяр.

- Навіщо? - здивувалася. - Ти хіба не знаєш, що в ньому написано?

- Знаю, - нехотячи зізнався лис. - Проте роль секретаря в мої обов'язки не входить.

Важко зітхнувши, протягнула руку і взяла сувій, який з вчорашньої ночі так і валявся на моєму ліжку. А розгорнувши його, дізналася наступне.

1. 7:30 - 8:15 - Сніданок

Глянула на годинник, що висів над дверима і жахнулася, стрілка поволі наближалася до 7:00. Я кинулася до дверей ванної кімнати. За п'ятнадцять хвилин спромоглася привести себе в відносний порядок, а також одягнути форму. Що скажу, форма красива, я в ній - не дуже. Висновок - недосипання ще нікого красивішим не зробило.

2. 8:30 - Лекція "Правила безпеки під час навчання". Аудиторія 105. Звільнена.

3. 8:30 - Розмова в кабінеті директора. Тема розмови "Особисте".

4. 9:20 - Лекція "Введення в законодавство Іронлії". Аудиторія 111.

5. 10:10 - Лекція "Міфічні істоти". Підвал академії, аудиторія 001

6. 11:00 - 12:00 - другий сніданок 

7. 12:30 - Лекція "Виховання фізичне". Полігон 1

8. 13:15 - Лекція "Виховання фізичне". Полігон 1

9. 14:05 - Лекція "Зброя від старожитності до сьогодення". Підвал. Арсенал 

Це якийсь пекельний калейдоскоп лекцій, подумала я, дивлячись на план першого дня навчання. Жорстко, що тут ще сказати.

- Вставай лінивцю, нам пора, - глянувши на лиса, промовила я.

Не хотячи підвівшись, лис потягнувся і направився в сторону дверей.

***

Сніданок ми доїдали на ходу. Як не дивно та в столовій студентів було небагато, мабуть ще сплять, подумала я, не адаптувалися ще до життя академії після відпочинку.

Але і в напрямку до кабінету директора як не дивно теж майже нікого не зустріли. Всі поспішили на лекції?

Перед дверима з табличкою "Вхід тільки для постійного персоналу" я на хвилинку пригальмувала, щоб набратися духу і постукати. 

- Прошу, прошу, - почулося з-за дверей.

Вдихнувши на повні груди, неначе перед пірнанням, в кінці кінців, наважилася ввійти, даючи можливість лисові проскочити попереду мене.

В ще секунду тому шумнім кабінеті запала мертва тиша, всі втупилися поглядом в лиса, котрий в свою чергу попрямував просто до м'якого килима посеред кімнати і ні, не влігся, розвалився на ньому неначе в себе вдома.

Ректор тим часом тільки заломив брову, якби питаючи, що це за незапланований звіринець на території академії.

 Не чекаючи на озвучення питання, вирішила викласти все як на духу. По мірі злітавших з моїх губ слів, очі батьків, котрі в даний час теж знаходилися в кабінеті ректора, як і ще кілька інших окрім ректора представників академії, повільно уподібнювалися до блюдець. 

В момент того як я сказала, що згідно слів фаміляра являюся нечистю, мама знепритомніла. 

Хотіла було кинутися їй на допомогу, та ректор лиш махнув рукою і вона знову прийшла до себе.

- Це неправда! - викрикнула мама, як тільки більш менш оговталася. Моя донька жива, дихає, як вона може бути мертва?

- Пані Лурано Більї, ми ще нічого конкретно не знаємо, панікувати ще не час, ми проведемо дослідження і тоді знатимемо напевно, що з вашою донькою.

- Але я проти, щоб моя донька стала піддослідним кроликом! - обурився батько.

- Ніхто, - пане Владиславе, - ніхто не збирається ставити досліди над вашою кровинкою, проте в даній ситуації я вимушений задати наступне питання і буду вдячний за щиру відповідь:

- Чи являється Серафима вашою біологічною донькою? І забігаючи наперед скажу наступне, ця інформація буде важливою не лише для нас, але й для студентки, оскільки ці знання можуть їй колись врятувати життя. 

Знав би ректор тоді, наскільки він був правий, тільки ця інформація мало не коштувала мені життя! Проте ще не час забігати настільки наперед.

Батьки мовчали. В очах матері відобразилися сльози розпачу, в той час як батько, ніби щось вирішивши для себе стис її руку в жесті підтримки і промовив:

- Сірі наша донька, хоч і не ми її зачали. 

Здається світ обрушився, брилами розлітаючись в різні сторони. 

- Це не правда, - сказала я і відключилася.

Довго валятися непритомною мені не дозволили, проте я впевнена, що і приводити мене до тями теж не поспішали, оскільки мама вже не була настільки встривоженою, а батько цілком спокійно розмовляв з лисом та куратором.

- О, бачу ви прийшли до себе, - усміхнувся недокуратор, - вам час на лекції. 

- А... - всього лиш встигла заїкнутися я.

- А все інше, вам повідомимо за допомогою сувою, раджу поспішити, до лекції "Введення в законодавство" залишилося менше п'яти хвилин. - І мені культурно вказали на двері.
Робити було нічого, потрібно було іти. 

Мама провела мене на прощання поглядом з невимовною тугою, так неначе проводжала у могилу. Щоб це могло значити, подумати мені ніхто не дав.

- Ворушися! - мало не гарчав лис, варто було мені покинути ректорський кабінет - куди ти несешся?! Нам ліворуч, а зараз по сходах на перший поверх, зупинися, ми на місці!

 Я не зупинилася, я врізалася в чиюсь широку спину, мало не зламавши собі носа, в той час як лис, налетівши на мене, мало не зламав мені хребта.

 - Обережніше! - прозвучало спереду.

- Чого ти встала мов вкопана?! - бушував лис.

- Ай! - все що вимовила я.

- Це що, бойкот перед дверима? - почувся гучний бас за нашими спинами, - а чи може ви роздумуєте над тим проходити на лекцію чи ні? Якщо так, то раджу ввійти, бо я доволі злопам'ятна особа, чи не так студент Онрью?