Глава 23.

-Я тебе прошу іди звідси! І без тебе погано!-Ледь не прокричала я.

-Так погано бо мене поруч немає.-Сказв він з єхидною посмішкою.

-Я тебе зараз вб'ю!-Продовжила я.

-Ну добре, добре іду з тобою ми потім поговоримо а от з твоїм хлопцем ми дуже скоро культурно поговоримо.

-Обовязково!-Прошипів Артур.

Ілля вийшов з класу а я заспокоювала Артура, не думала що він так буде злитись через присутність Іллі. І це він ще не знає чому ми розійшлись... Але він скоро дізнається. Обійяю.

-Так народ в нас зараз контрольна з хімії так що давайте готуйтесь!-Намагалась якось відволікти нас всіх Ліза.

-Ой, Лізуньфутболістам не обов'язково знать хімію-Сказав Тимур.

-А от ти ю краще промовчав! Якщо в тебе буде менше дев'яти балів, я тобі обіцяю приб'ю так що ходити не зможеш!

-Не буде..... Я ж в тебе спишу-Сказав Тимур і розсміявся  на що Ліза вдарила його по плечу а він дуже кумедно айкнув.

Так Ліза дуже опікувалась про Тимура, і дуже переживала за його навчання, мені здається навіть більше ніж за своє. Не знаю чому так, але це так мило та кумедно. Насправді Ліза знає що Тимур мріє стати футболістом, і через тренування може запросто закинути навчання (не один раз таке було по словам Лізи) і тепер вона хоче щоб він нормально вивчився, пішов в інститут а потім вже футбол (Тимур планує вчитись на програміста звісно ж він не буде робити це своєю головною професією та одразу ж після навчання в університеті піде у світ футболу)

Артура не так легко вговорити вчитись, він не як брат, футбол це лише його хоббі але пов'язувати з ним життя він не хоче. Зараз ви почуєте те що не усі знають. Ще з дитинства я захоплююсь танцями. Три роки я ходила на гімнастику, вісім років на танці (з шести до чотирнадцяти років) Коли ми познайомились з Артуром я не займалась танцями так як в минулому році зломала ногу, і лікар сказав забути про танці десь на рік. Рік вже минув і я можу спокійно займатись танцями. І весь цей час я не знала що МІЙ хлопець дев'ять років займався танцями і обожнює танцювати. Тоді я зрозуміла що я нічогісінько не знаю про свого хлопця... Так само які він про мене. Але кожного дня ми розповідаємо про один одного якісь факти, це наче дуже цікава гра)

В нас було сім уроків, ми як і завжди мали всі разом іти додому, але Тимур з Лізою втікли з шостого уроку, отже ми з Артуром додому мали йти самі і нас це радувало, давненько ми хотіли тільки вдвох прогулятись.

Після уроків я трішки затрималась (тому що ніяк не могла найти вчительку з української мови якій потрібно було віддати ключі від класу) Артур сказав що почекає мене адворі школи.

Але коли я вийшла я побачила як Ілля про щось говорить з Артуром...

Я підбігла до них, саме а той момент коли Артур вдарив Іллю і тий впав...

-Що тут в біса коється?!-Шоковано питаю я.

-Коється те що МОЯ дівчина не розповіла мені нічого про себе, і я дізнався все чомусь від цього покидька!

-Значить він все таки розповів....

-Так! Так розповів і знаєш, я чогось ненавиджу і тебе і його! Навіть мій брат знав, а я як якась чужа тобі людина нічого не знав!

-Ненавидиш?....

-Я тебе люблю більше життя, але ти все зіпсувала! Чому я дізнаюсь тільки зараз про те що було? Чому тимені нічого не розповіла?!

-Артур... Зрозумій, мені важко довіритись людям...

-Навіть мені!

-Ти теж людина!-Зірвалась я.

-Цими словами ти зробила тільки гірше....

Він розвернувся пішов, просто пішов я кричала щоб він зупинився але він навряд чи щось чув. А Ілля.... Ілля просто лежав на землі з фіналом і сміявся... 

Мабуть вся школа чула як ми кричали, бо всі почали зглядуваця, і навіть пропонували Іллі піднятись...

Ну ось.. Він знову заоганив моє життя... Забрав у мене найрідніше... Забрав у мене життя..

Я не знала як я повернусь додому, як розповім це Лізі..Тому пішла до тата.. Так до тата, я знала де він живе, до мами я не хотіла йти бо не хотіла аби вона сильно хвилювалась, вона забагато пережила за цей рік. Тому хай відпочине від МОЇХ проблем..