Глава 22.

Перше вересня пройшло прекрасно. В новій школі та новому класі звісно ж краще ніж в попередній. Тільки в цій школі в нас з Лізою війна проти Анжели з Ілоною. Боже вони прям наскільки пристають до Тимура та Артура що вже просто неможливо. Але нічого ми цю війну виграємо! Всі в класі знають що ми разом тому більшість дівчат вже не реагує на Артура так як раніше, і це не може не радувати!

Сьогодні моє день народження! Нарешті мені 17)

Артур ще зранку подарував 101 троянду, 57 тюльпанів, 23 волошки та 61 ромашку (сказати що я була здивована - Нічого не сказати! В нас тепер всі квартира в прекрасних, моїх улюблених квітах!) надзвичайно красиву обручку (ні це не те про що ви подумали, це просто звичайна обручка а не пропозиція руки та серця), кулон та браслет. Я тепер з ними не розлучаюсь. 

Ліза подарувала мені багато нового класного одягу, велику рамку з багатьма нашими фотографіями, та будильник (так, так, так вам не почулось саме будильник! Я просто постійно говорила що мій старий будильник дуже голосний і часто ломаєця тому вона подарувала мені новий,сучасний з регулюванням звуку за що я їй дуже вдячна.

Тимур теж подарив квіти,новий телефон та велетенського іграшкового медведя! Він і справді вищий нас з Артуром разом взятих! А Артур то у мене 1,87! Це я всього лиш 1,74 наче й висока, але поряд з ним як маленька дівчина! Видно в них сімейне бо Тимур такий самий ростом як і Артур можливо на 1 чи 2 сантиметри вищий.

Так як була середа ми пішли в школу, і там сталось те що я аж ніяк не очікувала..

-Чуєте а який перший урок?-Говорила Ліза (вони з Тимуром сиділи ззаду нас на останній парту середнього ряду, а ми на перед останній парті середнього ряду було таке відчуття наче ми всі четверо за однією партою сидимо.

-Географія наче б то...

-Артур ну яка географія? Географія перша завтра, а сьогодні перший урок біологія! Тив щоденник хоч колись заглядаєш?

-Та Боже я навіть не пам'ятаю де він! Навіщо він мені?

-З ким я живу- Іронічно смішним голосом сказала я на що всі засміялись крім Артура звімно ж.

-Діти тихо! Дзвінок вже був тому витягуйте підручники та ваші конспекти! Сьогодні самостійна робота в кінці уроку по новій темі!

-Та нууу- Почулося з класу

-Ніяких ну! Відкриваємо сторінку 46...

Почувся стукіт в двері, зайшла наш класний керівник Олена Степанівна.

-Я вибачаюсь Людмила Георгіївна можна я заберу у вас хвилинку уроку?

-Так звісно. Тільки одну хвилинку бо ще самостійна є!

-Добре, добре. І так діти у нас в класі новенький.

-Уууу клас!-прчулось з класу

-Я нахилилась до Лізи яка мені щось говорила як вчителька сказала.

-Коломієць Ілля. Чого ти там стоїш заходь давай!

Я оступеніла, я просто з відкритим ротом сиділа і дивилась як гордо він заходить в клас.. На Артуровому обличчі було теж саме. Я звісно не бачила але гарантую що Ліза з Тимуром теж так сиділи.

Він пройшов до класу та сів на четвертій парті ряду коло вікна. Тобто біля мене майже! 

На перерві всі підійшли зеайомиця до нього (звісно ж крім чотирьох людей, тобто нас)

-Дашунь, а що він тут робить, то?-запитала Ліза з нервовим смішком.

-А я звідки знаю? Мабуть знову прийшов моє життя зруйнувати.

-Та Боже все нормально це ж просто  твій колишнійі все.-Сказав Артур.

"ЗВІСНО Ж ПРОСТО КОЛИШНІЙ"- ПОДУМАЛА Я.

-А ти що йому ще не розповіла?-Здивовано запитав Тимур. ДУЖЕ НЕВЧАСНО ВІН ЦЕ ЗАПИТАВ!

-Ем... А що ти маєш мені розповісти?-сказав Артур

-Еее... Та нічого такого серйозного.

-Ага звісно нічого серйозного. Якщо б він з Лізою зробив оце твоє "нічого серйозного" то я б його вже вбив!

-Дааш я щось нічого не розумію...-Каже Артур

-Даш якщо ти йому не розповісти розповім я!-Сказав Тимур.

-Та добре, добре я все розповім після школи!

-А що це моя кохана має розповідати, а?- Я повернула голову і побачила Іллю..