Глава 21.

Ех школа, школа... Сьогодні вже 1 вересня а значить що вже завтра перший дзвоник (просто так сталось що перше вересня випало на неділю тому свято буде завтра) Я дуже хвилювалася адже це мій перший день у новій школі, але коли я дивилась на Артура, Тимура та Лізу розуміла що в мене є вони і немає чого переживати.

Ліза з Тимуром остаточно переїхали в квартиру напроти. Нам шей повезло що ми на останньому тридцятому поверсі, і в нас на поверсі всього дві квартири (Наша з Артуром і Лізи з Тимуром)

Кожного дня ми ходимо до один одного в гості. З Артуром ми 24/7 разом. Я його дуже люблю та ціную, ніколи не думала що людину настільки можна любити.

З Лізою в нас теж гарні стосунки ми тепер нерозлучні, та ніколи не сваримось. Я дуже радісна тому що в мене є така прекрасна сестра як вона. Ми з нею говоримо про все на світі і це дуже кайфово.

Ну а Тимур... Тимур то є мій братан. Так так смішно звучить але він мене теж називає "братан" мені здається Артур ревнує Тимура домене каже 

"Мені здається мій брат називає братом не ту людину" Це дуже смішно. Я їх всіх безмежно люблю.

Про ситуацію з Іллею... Ще досі знаєтільки Тимур і Ліза, я їх просила не розповідати Артурові і вони держать своє слово за це я їм дуже вдячна.

Ах доречі Артур переїхав до мене в кімнату і тепер ми остаточно як справжня пара.

-Дашуня.

-Що таке?

-Можна якийсь фільм подивимось?

-Давай, тільки трохи пізніше, добре?

-Добре. Доречі лінійка на 9:30.

-Добре, дякую що сказав.

Ввечері ми подивились фільм і позасипали.

Ранок 8:45:

-Аааа як я ненавиджу звук будильника- говорив я так зрозуміла до подушки бо лежав вимкнутий лицем в неї, це було смішно.

-Я теж, але потрібно вставати.

-Я не хочу вставати.

-Ну Артур потрібно

-Ну тоді я хочу спочатку тебе поцілувати!!

-Що...-Не встигла я нічого сказати як він почав мене цілувати. Що може бути прекрасніше зранку ніж поцілунок коханої людини?

Ми довго цілувались відсторонилась вже коли бракувало дихання. Я відразу ж пішла у ванну кімнату зробила ванні процедури та пішла одягатись. Одягла я сьогодні чорну сукню трохи вищу колін, вона не одтягувала мене а навпаки була вільною, та звичайні білі кеди. Волосся трохи накрутила знизу, бо з моїм коротким волоссям особливого нічого не зробиш нажаль. Але я ніколи не хотіла довге волосся бо мені більше подобалось коротке, в цьому наші з Лізою думки розходились вона навпаки мала довге чорне волосся.

-Я готова.

-Я теж-Сказав Артур і вийшов з гардеробної на ньому були чорні джинси, біла футболка та чорний піджак. Начебто все просто, але йому дуже пасувало.

-Ти чого в одній сукні? Та звісно сонце але всеодно якусь кофту надягни.

Піклується. Як же ж приємно коли є хтось крім батьків хто хвилюється про тебе. Ах да про батьків.. Батько не з'являвся але телефонував. Я з ним нормально спілкуюсь як і Ліза. Ми його вибачили. Це чиста правда. А от мама.. З того дня вони не спілкувались, він намагався... Але мама ще не готова. Так сьогодні хороший день тому не будемо про погане. Я пішла в гардероб та знайшла тоненьку білу кофточку на ґудзиках. Вдягла її і ми пішли до Лізи з Тимуром.

-Привіт ви вже готові?-Відкривши двері запитала Ліза.

-Ну як бачиш.-Відповів Артур.

-Дашуля ти неперевершена.

-Вся в тебе))

Ліза дійсно виглядала класно. На ній була червона спідниця трохи вище колін яка її одтягувала, білий кроп-топ та білі кросівки. Вона взяла червону джинсовку та вийшла з квартири.

-Кохання моє швидше ми чекаємо тільки тебе!-Крикнула Ліза виходячи з квартири.Вже через 3 хвилини вийшов Тимур всиніх джинсав, чорній футболці та чорній джинсовці.

Ми всі пішли до машини. День обіцяє бути неперевершеним!)