На наступний день ми всім, все розповіли.Спочатку всі були шоковані, але згодом змирились. Тимур з Артуром на нас навіть образались через те що подумали що ми просто їм не довіряємо. Але все ж таки ми помирились і все було прекрасно. В Артура я закохувалась з кожним днем все більше і більше. Я зрозуміла як це кохати і бути коханою людиною.
Але вже через два місяці ми збирались додому...
Від лиця Артура:
-Артуууур!!!
-Що таке?!!
-Де тебе носить?!!!
-Я тебе не чую!!!! Спустись на перший поверх!
-Що?!!!
-Кажу спустись на перший поверх!!!!!
-Не чую!
-О Боже! Лізааа!!!!!!!!
-Лалала!!
-Лізаааа!!!
-А? Да що таке?
-Фух нарешті! Даша що ти хотіла?
-Артур тинавіщо мене звав?
-Ліза а тияк думаєш?
-Не знаю.
-Можна тому що твоя музика на всь гучність грає і нічого крім неї не чутно?
-А да? На всь гучність? А я й не замітила..
-Артур де ти дів мій чемодан, скажи мені будь ласка?!
-Дашунь а я його хіба брав?
-Ну а тихіба не пам'ятаєш з ким я вчора ввечері билась через чемодан?-Взриваючись від сміху сказала Даша.
Вчорашній вечір 20:33.
-Ми після завтра вилітаємо такшо не забуть тут нічого-Говорила Даша і літала по кімнаті наче муха.
-Та добре, добре. А ти чому за два дні збираєш чемодан ?
-Бо я пам'ятаю щобуло коли ми сюди летіли! Так що я не хочу знову бігти до літака і заходити в нього останніми за 2 хвилини до вильоту бо ХТОСЬ довго збирався.- вона подивилась на мене коли говорила останню фразу.
-Ей взагалі то нея один довго збирався!
-Ви з Тимуром найдовше в душі були!
-Ти з Лізою теж довго!
-Так, я тобі зараз про те як ви з Тимуром через чемодан перемирились і впали коли підслуховувати нас, доречі ций чемодан стоїть перед тобою!
-А причому тут це?!
-Щоб менше зі мною спорив!
-А взагалі що тут робить Лізин чемодан? І де твій?
-Ми з нею помінялись.
-Навіщо?
-Просто так.
-Ой Боже я вас дівчат не зрозумію ніколи.. Тоді якщо цей чемодан з такою історією то там будуть тільки мої речі!
-Ні!
-Мої або нічії!
-Артуууур це мій чемодан, ой тобто Лізин ну короче наступні 2 дні це мій чемодан!
-Тоді я його викидаю через вікно!
-Ах ти ж!
І ми почали битись. Це було настільки смішно, що після того як ми побились (звісно ж не по справжньому) ми ще годину сміялись.
Їхній час:
-Як таке забудеш, ти мене так вкусила що в мене на руці ще досі слід!
-Так тобі і треба!
-Ах так значить зараз я буду мститись!
-Що?!! Ааааа-Не встигла вона більше нічого сказати як в нас знову почався бій. Так отакі ми ненормальні. Ненормальні але сильно закохані один в одного.
На наступний день ми вже були в аеропорту і чекали наш літак. Дуже не хотілося летіти додому але скоро школа. Ми і так мали додому летіти 12 серпня, а летимо 26 серпня.
Даша з Лізою особливо сильно боялись летіти додому по перше вони обоє панічно боятьсялітаків (відразу видно що сестри), а по друге з того часу як Михайло Володимирович полетів додому в Україну вони не спілкувались. Ну звісно ж він привітав Лізу та Дашину маму з днем народження Про яке я благополучно забув але добре що мені нагадала Даша. Тепер стараюсь постійно прокручуватив голові дати щоб не забути про дні народження близьких мені людей, і звісно ж записав їх усі.
16 квітня моє з Тимуром день народження (так, так про своє день народження я теж можу забути не дивуйтесь)
20 червня Лізине день народження.
26 вересня день народження Даші.
І так далі...
В літаку на цей раз я сидів з Дашею а Ліза з Тимуром.
Нарешті ми прилетіли. Прилетіли і відразу ж поїхали додому де нас чекала добра новина. Виявилось що вдома нас чекала записка від Михайла Володимировича..
"Дорогі діти, в своєму житті я зробив багато дурного і не був поряд з своїми друзями достатньо часу, тому не хочу щоб ви повторювали за мною. Так як моя прекрасна донька Даша і Артур зустрічаються і так сталось що живуть разом я вирішив зробити приємне ще одній своїй прекрасній донці Лізі та Тимуру подарунок... На проти вас є ще одна квартира. В конверті ключі. Її як і цю квартиру я купив тому тепер платити потрібно тільки за комунальні послуги, радуйтесь)))
P.s Я не сам купив ці квартири Боря мені б самому не дозволив тому можете сказати дякую шей йому) Люблю вас. Будьте шасливі. "
Ми всі подивились на тата який просто сміявся і одночасно побігли його обіймати. Тепер моя краща подруга і мій брат мені шей сусіди!!! Відчуваю нас чекає щось грандіозне....