Глава 20.

На наступний день ми всім, все розповіли.Спочатку всі були шоковані, але згодом змирились. Тимур з Артуром на нас навіть образались через те що подумали що ми просто їм не довіряємо. Але все ж таки ми помирились і все було прекрасно. В Артура я закохувалась з кожним днем все більше і більше. Я зрозуміла як це кохати і бути коханою людиною.

Але вже через два місяці ми збирались додому...

Від лиця Артура:

-Артуууур!!!

-Що таке?!!

-Де тебе носить?!!!

-Я тебе не чую!!!! Спустись на перший поверх!

-Що?!!!

-Кажу спустись на перший поверх!!!!!

-Не чую!

-О Боже! Лізааа!!!!!!!!

-Лалала!!

-Лізаааа!!!

-А? Да що таке?

-Фух нарешті! Даша що ти хотіла?

-Артур тинавіщо мене звав?

-Ліза а тияк думаєш?

-Не знаю.

-Можна тому що твоя музика на всь гучність грає і нічого крім неї не чутно?

-А да? На всь гучність? А я й не замітила..

-Артур де ти дів мій чемодан, скажи мені будь ласка?!

-Дашунь а я його хіба брав?

-Ну а тихіба не пам'ятаєш з ким я вчора ввечері билась через чемодан?-Взриваючись від сміху сказала Даша.

Вчорашній вечір 20:33.

-Ми після завтра вилітаємо такшо не забуть тут нічого-Говорила Даша і літала по кімнаті наче муха.

-Та добре, добре. А ти чому за два дні збираєш чемодан ?

-Бо я пам'ятаю щобуло коли ми сюди летіли! Так що я не хочу знову бігти до літака і заходити в нього останніми за 2 хвилини до вильоту бо ХТОСЬ довго збирався.- вона подивилась на мене коли говорила останню фразу.

-Ей взагалі то нея один довго  збирався!

-Ви з Тимуром найдовше в душі були!

-Ти з Лізою теж довго!

-Так, я тобі зараз про те як ви з Тимуром через чемодан перемирились і впали коли підслуховувати нас, доречі ций чемодан стоїть перед тобою!

-А причому тут це?!

-Щоб менше зі мною спорив!

-А взагалі що тут робить Лізин чемодан? І де твій?

-Ми з нею помінялись.

-Навіщо?

-Просто так.

-Ой Боже я вас дівчат не зрозумію ніколи.. Тоді якщо цей чемодан з такою історією то там будуть тільки мої речі!

-Ні!

-Мої або нічії!

-Артуууур це мій чемодан, ой тобто Лізин ну короче наступні 2 дні це мій чемодан!

-Тоді я його викидаю через вікно!

-Ах ти ж!

І ми почали битись. Це було настільки смішно, що після того як ми побились (звісно ж не по справжньому) ми ще годину сміялись.

Їхній час:

-Як таке забудеш, ти мене так вкусила що в мене на руці ще досі слід!

-Так тобі і треба!

-Ах так значить зараз я буду мститись!

-Що?!! Ааааа-Не встигла вона більше нічого сказати як в нас знову почався бій. Так отакі ми ненормальні. Ненормальні але сильно закохані один в одного.

На наступний день ми вже були в аеропорту і чекали наш літак. Дуже не хотілося летіти додому але скоро школа. Ми і так мали додому летіти 12 серпня, а летимо 26 серпня.

Даша з Лізою особливо сильно боялись летіти додому по перше вони обоє панічно боятьсялітаків (відразу видно що сестри), а по друге з того часу як Михайло Володимирович полетів додому в Україну вони не спілкувались. Ну звісно ж він привітав Лізу та Дашину маму з днем народження  Про яке я благополучно забув але добре що мені нагадала Даша. Тепер стараюсь постійно прокручуватив голові дати щоб не забути про дні народження близьких мені людей, і звісно ж записав їх усі.

16 квітня моє з Тимуром день народження (так, так про своє день народження я теж можу забути не дивуйтесь)

20 червня Лізине день народження.

26 вересня день народження Даші.

І так далі...

В літаку на цей раз я сидів з Дашею а Ліза з Тимуром. 

Нарешті ми прилетіли. Прилетіли і відразу ж поїхали додому де нас чекала добра новина. Виявилось що вдома нас чекала записка від Михайла Володимировича..

"Дорогі діти, в своєму житті я зробив багато дурного і не був поряд з своїми друзями достатньо часу, тому не хочу щоб ви повторювали за мною. Так як моя прекрасна донька  Даша і Артур зустрічаються і так сталось що живуть разом я вирішив зробити приємне ще одній своїй прекрасній донці Лізі та Тимуру подарунок... На проти вас є ще одна квартира. В конверті ключі. Її як і цю квартиру я купив тому тепер платити потрібно тільки за комунальні послуги, радуйтесь)))

P.s Я не сам купив ці квартири Боря мені б самому не дозволив тому можете сказати дякую шей йому) Люблю вас. Будьте шасливі. "

Ми всі подивились на тата який просто сміявся і одночасно побігли його обіймати. Тепер моя краща подруга і мій брат мені шей сусіди!!! Відчуваю нас чекає щось грандіозне....