Глава 17.

На наступний день ми троє ходили як зомбі. Ми навіть майже не розмовляли між собою. Нам було важко держати цей секрет, Артур з Тимуром звісно пару разів намагались дізнатись що сталось, все ми не могли їм сказати, що ми сестри. Точно не сьогодні. І можливо навіть не завтра...

-Мам, а можна питання?

-Так Дашунь звісно можна.

-Чому коли ви приїхали до нас з Артуром додому і зустрілись там з його батьками перший раз ви сказали що наші батьки були бізнес партнерами якщо це не так?

-Чому не так? Все так.

-Так ви ж вчора з татом сказали що перестали спілкування тільки тому що були зайняті і просто втратили спілкування з один одним.

-Ну доню розумієш ще до того як сталась вся ця ситуація, до того як завагітняла Міла я і Марта хлопці (їм тоді 19 років було а на 18) вирішили зробити спільний бізнес в виді ресторану. І вони зробили його. Саша був поваром, Боря (Артура і Тимура батько)займався маркетингом і всякими бумагами ну відповідав за гроші так сказати, а твій батько теж займався бумагами тільки трохи другими він наймав працівників, займався договірами по оренді закладу та співпраці з іншими ресторанами та магазинами, платив за все. І все було добре але коли ми всі завагітніли і родили дітей вони вирішили робити щось самі, бо тоді якраз Боря став гравцем найпопулярнішої в Україні футбольної команди, Саша відкрив ще один ресторан, і планував створити ще багато по всій країні, твій батько почав займатися нафтою і відкривав якраз свою компанію. І при тому всьому вони вчилися в інституті, допомагали з дітьми, та щей плюс цей ресторан в них попросту не хватало часу на нього тому вони його продали поділили навпіл гроші і кожен розійшовся по своїм дорогам... Як ти знаєш Боря в 29 став тренером футбольної команди в якій грав так як отримав травму ноги, потім він згадав що вчився на факультеті маркетингу і вирішив згадати минуле і знову зайнятися бумагами, саме тому він пішов з футболу та відкрив найпопулярніший в Україні Mani.Bank., твій тато відкрив ще трохи компаній по всій Україні які займалися нафтою та газом. А Саша.. Саша був популярним поваром в нього було дуже багато ресторанів по всій країні і саме коли він з Мартою їхав у Львів на відкриття нового ресторану був сильний дощ.. Він не впорався з кермом і врізався в машину яка незамітно виїхала на зустріч а Саша просто її не побачив. Найстрашніше те що з ними мала їхати Ліза але в останній момент вони її залишили вдома через те що в неї піднялась температура..

-Мені так шкода... У вас у всіх було все: друзі, бізнес, діти, любов, щастя а ви вмить усі втратили усе...

-Чому ти так кажеш? Мине все втратили в нас залишились ви, щастя, бізнес та любов... Просто нам не вистачало тільки друзів..

-Ти вибачеш батька?

-Не знаю доню.. Не знаю давай не зараз про це поговоримо..

-Добре. Мам я тебе розумію мені теж зараз важко і Лізі зараз занадто тяжко...

-Я вибачаюсь я тут підслухала... Мені цікаво звідки  ви знаєте про моїх батьків і те чому вони не взяли мене тоді з собою.?-Заговориоа Ліза яку ми навіть не помітили.

-Ну по-перше є новини і в них говорилось про це...

-А по друге? Бо в новинах говорилось тільки про те що вони розбились а подробиць про мене не було.

-Що по друге?

-Ну ви сказали по перше значить є і по друге.

-Ну мабуть є..

-Мама кажи вже!-Крикнула я бо мені було дуже цікаво.

-Марта 

-Що?!

-І мені...

Ми повернулись і побачили Мілу Артемівну...