Артур просто вийшов з кімнати дуже засмученим, я не розуміла чому, адже це я мала бути засмученою через те що він почув моє зізнання...
Через 3 дня ми розповіли батькам про наші плани поїхати на відпочинок спочатку вони були проти, але потім все ж таки погодились. Артур зі мною весь цей час не розмовляв... Ліза вела себе дуже дивно, особливо коли приходили мої батьки.. Ну а Тимур, він як завжди просто їв, спав і гуляв прям як кіт якийсь.
Сьогодні вже 7 червня виліт через дві доби, тому ми по троху збирали речі.
-Ліза!!!
-Що таке?
-Ти не знаєш де мій білий топ з джинсовими вставками?
-Та господи в мене він.
-А чому він в тебе?
-Ну я ж його брала в тебе поносить
-А точно ну то давай сюди його.
-Дашунь..
-Що таке? Ти його вже порвала чи замастила?
-Та ну ні звісно просто він мені сподобався, можна я в ньому полечу?
-Ой ну добре, добре тільки не зроби з ним нічого бо я ж тебе знаю. І ще в такому разі можеш мені позичити своє жовте плаття з візерунком квітів..
-Ну звісно ж можу! А ти що в ньому летіть збираєшся?
-Ну звісно в ньому, воно дуже красиве!
-Так в тебе ж є рожеве плаття з квітами
-Ну є але воно довше і там квіти не такі і матеріал не такий.
-Ой ну бери вже!
Отак було постійно ми з Лізою позичали в один одного одяг та взуття і були прям як справжні сестри. Я завжди мріяла мати сестру або брата, але я одна в сім'ї...
8 червня... Цей день став для мене важливим..
Ранок 9:32
-Люди мені хтось скаже де моя чортова майка з тигром!
-Тимур та неверещи ти так, вона в стіралці постіраєця висохне тай покладеш собі в чемодан!
-Блін це просто прекрасно! Ще не відомо скільки вона сохнуть буде, а я в ній полетіти хотів!
-Ох ти Боже мій! Полетиш в другій майці в чому проблема? За те в тебе буде чиста майка!
-Проблема в тому що я б міг і на острові її попрати чи то думаєш що в нас у віллі не буде пральної машини?!
-Сонце я впевнена що вона там буде! Не злись на мене і взагалі ти сам вчора її туди поклав!
-Ой ну добре!
-Що ви верещете з самого ранку!
-О нарешті проснувся наш Артур!
-Звісно проснувся! Як це б я не проснувся якщо ви в мене над головою стоїте і кричите як різані!
-Бо пора вставати! Завтра вставати в 5:15 взагалі то бо літак на сьому годину ранку!
-Ліза я прекрасно знаю в скільки нам вставати, адже це я замовляв білети, а зараз дайте поспати.
-Артур ну дійсно вставай уже.-Сказала я з трішки тремтячим голосом, бо всі рази коли я до нього говорила він мене ігнорував..
-Ой ну добре встаю!
-Дивись а Дашку то послухав-Шепотом сказав Тимур до Лізи, але всі його почули..
-Це не через те що Даша сказала щоб я вставав! Я сам захотів вставати бо вже 10 ранку!
-Та добре братан, добре! Чого він такий злий сьогодні?- На це запитання всі мовчали, і здається я здогадувалась чого він злий... Можливо він теж мене кохає а я тоді йому сказала ті слова... Потрібно обов'язково сьогодні ж з ним поговорити! Це мій єдиний шанс...
Ліза з Тимуром пішли в магазин, а я тим часом вирішила поговорити з Артуром..
-Артур...
-Що таке?
-Можна з тобою поговорити!?
-Ну чому б і ні! Говори чого мовчиш?!
-Почекай мені і так тяжко починати цю розмову!
-А мені не тяжко? Мені теж було тяжко коли ти сказала що не кохаєш мене!
-Але ж все навпаки...
-Що? Даш ти можеш спочатку розібратись в собі а потім розбивати комусь серце?
-Артур не починай! Я так сказала бо боялась!
-Що ти боялась?!
-Втратити тебе!
-Ага так боялась втратили мене, що взяла і втратила!
-Послухай, ти дійсно важливий для мене!
-Ну то скажи мені в лице це!
-Що сказати?
-Те що ти відчуваєш!
-Я... Я....
-От бачиш, ти не знаєш що відчуваєш до мене!-Він розвернувся і хотів іти але....
-Кравецький Артур Борисович я тебе кохаю!!!!!!!!!
Я кричала настільки сильно, наскільки могла.
Він розвернувся подивився в мої заплакані очі і поцілував мене... Я так чекала цей поцілунок. Ми цілувались довго потім він відсторонився і сказав..
-Білова Дарья Михайлівна я тебе кохаю!-Сказавши ці слова він продовжував мене цілувати... Я була щаслива. Вперше за великий період часу я справді була щаслива!