Глава 13.

Артур просто вийшов з кімнати дуже засмученим, я не розуміла чому, адже це я мала бути засмученою через те що він почув моє зізнання...

Через 3 дня ми розповіли батькам про наші плани поїхати на відпочинок спочатку вони були проти, але потім все ж таки погодились. Артур зі мною весь цей час не розмовляв... Ліза вела себе дуже дивно, особливо коли приходили мої батьки.. Ну а Тимур, він як завжди просто їв, спав і гуляв прям як кіт якийсь.

Сьогодні вже 7 червня виліт через дві доби, тому ми по троху збирали речі.

-Ліза!!!

-Що таке?

-Ти не знаєш де мій білий топ з джинсовими вставками?

-Та господи в мене він.

-А чому він в тебе?

-Ну я ж його брала в тебе поносить

-А точно ну то давай сюди його.

-Дашунь..

-Що таке? Ти його вже порвала чи замастила?

-Та ну ні звісно просто він мені сподобався, можна я в ньому полечу?

-Ой ну добре, добре тільки не зроби з ним нічого бо я ж тебе знаю. І ще в такому разі можеш мені позичити своє жовте плаття з візерунком квітів..

-Ну звісно ж можу! А ти що в ньому летіть збираєшся?

-Ну звісно в ньому, воно дуже красиве!

-Так в тебе ж є рожеве плаття з квітами

-Ну є але воно довше і там квіти не такі і матеріал не такий.

-Ой ну бери вже!

Отак було постійно ми з Лізою позичали в один одного одяг та взуття і були прям як справжні сестри. Я завжди мріяла мати сестру або брата, але я одна в сім'ї...

8 червня... Цей день став для мене важливим..

Ранок 9:32

-Люди мені хтось скаже де моя чортова майка з тигром!

-Тимур та неверещи ти так, вона в стіралці постіраєця висохне тай покладеш собі в чемодан!

-Блін це просто прекрасно! Ще не відомо скільки вона сохнуть буде, а я в ній полетіти хотів!

-Ох ти Боже мій! Полетиш в другій майці в чому проблема? За те в тебе буде чиста майка!

-Проблема в тому що я б міг і на острові її попрати чи то думаєш що в нас у віллі не буде пральної машини?!

-Сонце я впевнена що вона там буде! Не злись на мене і взагалі ти сам вчора її туди поклав!

-Ой ну добре!

-Що ви верещете з самого ранку!

-О нарешті проснувся наш Артур!

-Звісно проснувся! Як це б я не проснувся якщо ви в мене над головою стоїте і кричите як різані!

-Бо пора вставати! Завтра вставати в 5:15 взагалі то бо літак на сьому годину ранку!

-Ліза  я прекрасно знаю в скільки нам вставати, адже це я замовляв білети, а зараз дайте поспати.

-Артур ну дійсно вставай уже.-Сказала я з трішки тремтячим голосом, бо всі рази коли я до нього говорила він мене ігнорував..

-Ой ну добре встаю!

-Дивись а Дашку то послухав-Шепотом сказав Тимур до Лізи, але всі його почули..

-Це не через те що Даша сказала щоб я вставав! Я сам захотів вставати бо вже 10 ранку!

-Та добре братан, добре! Чого він такий злий сьогодні?- На це запитання всі мовчали, і здається я здогадувалась чого він злий... Можливо він теж мене кохає а я тоді йому сказала ті слова... Потрібно обов'язково сьогодні ж з ним поговорити! Це мій єдиний шанс...

Ліза з Тимуром пішли в магазин, а я тим часом вирішила поговорити з Артуром..

-Артур...

-Що таке?

-Можна з тобою поговорити!?

-Ну чому б і  ні! Говори чого мовчиш?!

-Почекай мені і так тяжко починати цю розмову!

-А мені не тяжко? Мені теж було тяжко коли ти сказала що не кохаєш мене!

-Але ж все навпаки...

-Що? Даш ти можеш спочатку розібратись в собі а потім розбивати комусь серце?

-Артур не починай! Я так сказала бо боялась!

-Що ти боялась?!

-Втратити тебе!

-Ага так боялась втратили мене, що взяла і втратила!

-Послухай, ти дійсно важливий для мене!

-Ну то скажи мені в лице це!

-Що сказати?

-Те що ти відчуваєш!

-Я... Я....

-От бачиш, ти не знаєш що відчуваєш до мене!-Він розвернувся і хотів іти але....

-Кравецький Артур Борисович я тебе кохаю!!!!!!!!!

Я кричала настільки сильно, наскільки могла.

Він розвернувся подивився в мої заплакані очі і поцілував мене... Я так чекала цей поцілунок. Ми цілувались довго потім він відсторонився і сказав..

-Білова Дарья Михайлівна я тебе кохаю!-Сказавши ці слова він продовжував мене цілувати... Я була щаслива. Вперше за великий період часу я справді була щаслива!