АРТУР:.
Ми з Тимуром пішли в кімнати аби дати змогу дівчатам поговорити, та і нам самим потрібно було поговорити..
-Ну що братан? Ти Дашкі сказав?
-Ні Тимур я ще нічого не сказав.....
-Ти не тяни ти бо може бути пізно. Дашка в нас дівчина видна, не скажеш ти, так скаже хтось інший.
Тимур це так спокійно говорив наче так і має бути.
-Та скажу я їй! Скажу!
В нас була привіткриті двері, а дівчата мабуть думали що ми вже спимо тому навіть не закрились у вітальній а просто сиділи і говорили ми вийшли з кімнати і вирішили послухати що там відбувається.
"Ну це важко пояснити... Просто коли по всьому тілу наче метелики літають...а коли він дивиться на мене своїми сірими очима я просто наче літаю... А ти?"
Говорила Ліза
-Це вона що про мене?-Сказав шепотом Тимур.
-Ну не про мене ж.
-Ну хто знає в тебе теж сірі очі- Ми почали сміятись але потім замовкли, бо не хотіли щоб нас почули, це було не гарно їх підслуховувати, але ми вже почали тож ще трішечки постоїмо і підемо... Мабуть...
"Клас... Що я?"
Сказала Даша.
"Як ти зрозуміла що кохаєш його?'
Сказала Ліза. А я чуть не впав.
-Це вона про кого? Кого кохає?
-Артур та ти ж тихіше говори! Зараз побачимо! А я тобі говорив кажи їй бистріше а ти відтягував! От тепер маєш лихо на свою голову.
-Тимур тихіше.
"Кого його?"
Запитала Даша. Як би я зараз теж хотів почути кого його! Ліза не тягни давай кого кохає Даша?-Думав я.
"Ти прекрасно розумієш про кого я, ти думаєш я не бачу як ви дивитесь на один одного? І ще ти б не питала в мене про те "як я зрозуміла що кохаю Тимура" якби сама не могла зрозуміти чи кохаєш ти його..."
Говорила Ліза.
-О чувак вона все-таки про мене, фух аж на душі легше стало, я вже думала що вона когось знайшла!
-Та куди вона від тебе дінеця! Давай слухать, цікаво кого Даша любить..
"Хах... Та ти прям психолог..."
Говорила Даша. Да Дашунь вона не тільки психолог, а і моя рятувальниця зараз буде, якщо ти скажеш кого кохаєш.
"А то! Ну давай скажи це тобі стане легше..."
Говорила Ліза.
Ліза якщо вона це скаже то в цій квартирі не тільки їй стане легше а й мені!
"Ну ти вмієш вмовляти ну добре... Я кохаю Артура."
Чи то від радощів, чи від того що Тимур дуже сперся на мене щоб не впасти (але все ж таки не пощастило і ми разом впали) я зачепився ногою за Лізин чемодан і ми з братом обоє опинились на полу....
-П..... Привіт...-Помахав рукою брат та тримався за шию.
-Що ви... Щови тут робете?!-Промовила злісно Ліза.
-А та цей... Вирішили полежати трохи...
-Так, просто вирішили полежати..-Підтримав мене брат.
-На полу?!-Говорила Ліза.
-Ну знаєш тверда поверхня так корисна для спини а в нас з Тимуром останній час так спина болить. Так Тимур.?
-Що? Яка ще спина?- Сказав він, на це я його штовхнув.
-Ай... А... Так спина болить дуже....
-Яка ще спина? Ви що нас за дурних сприймаєте?! У вас зараз не тільки спина а й все тіло боліти буде!-Говорила Ліза.
Вона підійшла вдарила нас з братом а Даша швидко побігла в кімнату.. Ліза наказала мені іти за нею, а сама відвела Тимура в кімнату розбиратися (ну тобто бити його як завжди).
Я пішов до Даші, і хотів їй зізнатися що теж її кохаю, я був такий радий. Але зайшовши в кімнату я почув ці слова.
-Артур,ти не так зрозумів! Ми не пара, це я так на п'яну голову ляпнула! Для мене ці слова нічого не значили!
-Тобто як не значили?...