Глава 12.

АРТУР:.

Ми з Тимуром пішли в кімнати аби дати змогу дівчатам поговорити, та і нам самим потрібно було поговорити..

-Ну що братан? Ти Дашкі сказав?

-Ні Тимур я ще нічого не сказав.....

-Ти не тяни ти бо може бути пізно. Дашка в нас дівчина видна, не скажеш ти, так скаже хтось інший.

Тимур це так спокійно говорив наче так і має бути.

-Та скажу я їй! Скажу!

В нас була привіткриті двері, а дівчата мабуть думали що ми вже спимо тому навіть не закрились у вітальній а просто сиділи і говорили ми вийшли з кімнати і вирішили послухати що там відбувається.

"Ну це важко пояснити... Просто коли по всьому тілу наче метелики літають...а коли він дивиться на мене своїми сірими очима я просто наче літаю... А ти?"

Говорила Ліза

-Це вона що про мене?-Сказав шепотом Тимур.

-Ну не про мене ж.

-Ну хто знає в тебе теж сірі очі- Ми почали сміятись але потім замовкли, бо не хотіли щоб нас почули, це було не гарно їх підслуховувати, але ми вже почали тож ще трішечки постоїмо і підемо... Мабуть...

"Клас... Що я?"

Сказала Даша.

"Як ти зрозуміла що кохаєш його?'

Сказала Ліза. А я чуть не впав.

-Це вона про кого? Кого кохає?

-Артур та ти ж тихіше говори! Зараз побачимо! А я тобі говорив кажи їй бистріше а ти відтягував! От тепер маєш лихо на свою голову.

-Тимур тихіше. 

"Кого його?"

Запитала Даша. Як би я зараз теж хотів почути кого його! Ліза не тягни давай кого кохає Даша?-Думав я.

"Ти прекрасно розумієш про кого я, ти думаєш я не бачу як ви дивитесь на один одного? І ще ти б не питала в мене про те "як я зрозуміла що кохаю Тимура" якби сама не могла зрозуміти чи кохаєш ти його..."

Говорила Ліза.

-О чувак вона  все-таки про мене, фух аж на душі легше стало, я вже думала що вона когось знайшла!

-Та куди вона від тебе дінеця! Давай слухать, цікаво кого Даша любить..

"Хах... Та ти прям психолог..."

Говорила Даша. Да Дашунь вона не тільки психолог, а і моя рятувальниця зараз буде, якщо ти скажеш кого кохаєш.

"А то! Ну давай скажи це тобі стане легше..."

Говорила Ліза.

Ліза якщо вона це скаже то в цій квартирі не тільки їй стане легше а й мені!

"Ну ти вмієш вмовляти ну добре... Я кохаю Артура."

Чи то від радощів, чи від того що Тимур дуже сперся на мене щоб не впасти (але все ж таки не пощастило і ми разом впали) я зачепився ногою за Лізин чемодан і ми з братом обоє опинились на полу....

-П..... Привіт...-Помахав рукою брат та тримався за шию.

-Що ви... Щови тут робете?!-Промовила злісно Ліза.

-А та цей... Вирішили полежати трохи...

-Так, просто вирішили полежати..-Підтримав мене брат.

-На полу?!-Говорила Ліза.

-Ну знаєш тверда поверхня так корисна для спини а в нас з Тимуром останній час так спина болить. Так Тимур.?

-Що? Яка ще спина?- Сказав він, на це я його штовхнув.

-Ай... А... Так спина болить дуже....

-Яка ще спина? Ви що нас за дурних сприймаєте?! У вас зараз не тільки спина а й все тіло боліти буде!-Говорила Ліза.

Вона підійшла вдарила нас з братом а Даша швидко побігла в кімнату.. Ліза наказала мені іти за нею, а сама відвела Тимура в кімнату розбиратися (ну тобто бити його як завжди).

Я пішов до Даші, і хотів їй зізнатися що теж її кохаю, я був такий радий. Але зайшовши в кімнату я почув ці слова.

-Артур,ти не так зрозумів! Ми не пара, це я так на п'яну голову ляпнула! Для мене ці слова нічого не значили!

-Тобто як не значили?...