Глава 11.

-Я не розумію, я не розумію!!! Ну що ви забули в тому грьобаному клубі?!-Заходячи в квартиру кричить Тимур.

-Да дівчата ви нас дуже сильно налякали! А якби нас не було поруч? Якби ми не були в тому клубі? Якби я не пішов на пошуки Тимура і він би пішов звідти бо поки я не прийшов він збирався йти, щоб ви зробили?!

-Да доречі Даша то зрозуміло чого там була, а ви що там забули!?-Роздратовано сказала Ліза.

-Ти он краще іди переодягнись! І взагалі що означає "Даша то зрозуміло чого там була"?-Здивовано говорив Артур.

-Ну цей...я..

-Та вона там колись з Ілльой часто бувала!-Перебила мене Ліза я її тільки штовхнула, бо не хотіла щоб хлопці (а особливо Артур) знали про це.

-Всенсі? З яким Ілльою?

-Артур та не ревнуй вона ж ще поки що не твоя дівчина!-хитро усміхаючись та підмигаючи сказав Тимур.

Я щось спочатку не зрозуміла. Що означає "поки що не твоя дівчина" ПОКИ ЩО", розумієте? Тобто я колись стану його дівчиною? Класно.. Ой... Щось я не про те думаю!

Артур пихнув Тимура і хоч він цього не грворив, але по очам були видні ці слова "Що ти верзеш!?"

-Так Лізо а ну пішли!

-Тимур ти про що, куди пішли?

-В Америку блін! Переодягтись тобі потрібно! І цей поговорити..

-Я і сама можу піти переодягтись без твоєї допомоги!

-Ні, ні, ні без мене ти тепер і кроку не зробиш!

-Ах так а хто ти мені такий що я маю тебе слухатись?!

-Це ти мені скажи хто я тобі такий!

-Ти, ти, да ти! Ненавиджу!

-Да? Ну от і скажи мені прямо в лице що не кохаєш мене! 

-Я...

-Ну чого замовкла кажи!

-Я... Я кохаю тебе. Все, все ти переміг!

-Я звісно прям дико вибачаюсь але ви можете свої "Телячі ніжності" хоча б не привселюдно робить.

-Ой Дашка от закохаєшся, і тобі ці твої "Тілячі ніжності" захочеця на кожному кроці робити!

Я трохи задумалась. Я давно вирішила, що закохуватись мені не можна. Але... Але завжди є якесь але...

Тимур з Лізою пішли в кімнату, а ми з Артуром залишились на одинці..

-Ну і? Ти мені поясниш чому тий пацан з твоєї школи до тебе приставав і обіцяв "закінчити почате"?

-А чому я ТОБІ маю це пояснювати? 

-Ну може тому що...

-Тому що, що?

-Тому що мені важливо це знати!

-Ах так! А чому тобі прям ВАЖЛИВО це знати!?

-Бо хочеця мені так!

-Так чому тобі хочеця!?

-Бо кохаю!

-Що...?

-Ем та нічого.. Вирвалось...

Я мабуть стояла червонюща як помідор, моєму здивуванню не було меж. І тільки в цей момент, коли я почула від нього слово "кохаю" я зрозуміла, що це "але" і є те що мені він подобається! Так мені подобається Артур! Але мої думки перервали Ліза з Тимуром.

-Ну ми цей мабуть вже по домам поїдемо а то ми щось загостили у вас..

-Ліз ну ти що я взагалі хотів запропонувати щоб ви жили тут.

-Всенсі?

-Ну Тимур пам'ятаєш ми з тобою обговорювали що хочемо літом на відпочинок полетіти і зняти там вілу!

-Ну да, пам'ятаю але це було ще зимою.

-Ну і що цей план можна здійснити зараз! 27 травня тільки, а на відпочинок рванемо десь числа 9 як вам ідея?

-Ну ідея вроді як прикольна. Але чому мені Тимур не говорив що ви збирались поїхати на відпочинок на все літо?

-Ну до ми трохи сумнівались..

-Доречі це гарна ідея, тільки треба з батьками поговорити- захоплено говорила я мені і справді це здалось гарною ідеєю. Ціле літо з Лізою, Тимуром та Артуром... Це ж прекрасно.-А поки ми не полетемо доречі потрібно вибрати куди! Ви будете жити з нами!

-Ну не знаю.. 

-Ліз давай погоджуйся ми ж будемо разом жити! Всі разом! Це ж прикольно.

Ліза з Тимуром все ж таки погодились, але спочатку поїхали по домівкам та забрали речі які вони беруть на відпочинок та просто ті в яких вони будуть кожного дня, приїхавши назад ми з Лізою вирішили поговорити по душах, так як хлопці пішли в кімнату Артура (хоч тепер кімната Артура перетворилась на кімнату Лізи та Тимура) і заснули там.

Ми пили вино, говорили про все на світі.

-Ліз а як ти зрозуміла що кохаєш Тимура?

-Ну це важко пояснити.. Просто коли я на нього дивлюсь в мене по всьому тілі наче метелики літають.. А коли він дивиться на мене своїми прекрасними сірими очима я просто наче літаю... А ти?

-Клас... Що я?

-Як ти зрозуміла що кохаєш його?

-Кого його?

-Ти прекрасно розумієш про кого я, ти думаєш я не бачу як ви дивитесь на один одного? І ще ти б не питала в мене про те "як я зрозуміла що кохаю Тимура" якби сама не могла зрозуміти чи кохаєш ти його...

-Хах... Та ти прям психолог....

-А то! Ну давай скажи це тобі стане легше...

-Ну вмієш ти вмовляти ну добре... Я кохаю Артура...

І тут ззаду нас щось чи хтось впав... Ми обернулись і зрозуміли що Тимур лежить поряд з Артуром а зверху над ними Лізин чемодан, через який вони мабуть перечепились.... Сказати що мені було соромно - нічого не сказати... Я наскільки почервоніла, що було відчуття наче я горю... Він почув це...  Я зізналась йому в почуттях сама цього не помітивши ....