-Я не розумію, я не розумію!!! Ну що ви забули в тому грьобаному клубі?!-Заходячи в квартиру кричить Тимур.
-Да дівчата ви нас дуже сильно налякали! А якби нас не було поруч? Якби ми не були в тому клубі? Якби я не пішов на пошуки Тимура і він би пішов звідти бо поки я не прийшов він збирався йти, щоб ви зробили?!
-Да доречі Даша то зрозуміло чого там була, а ви що там забули!?-Роздратовано сказала Ліза.
-Ти он краще іди переодягнись! І взагалі що означає "Даша то зрозуміло чого там була"?-Здивовано говорив Артур.
-Ну цей...я..
-Та вона там колись з Ілльой часто бувала!-Перебила мене Ліза я її тільки штовхнула, бо не хотіла щоб хлопці (а особливо Артур) знали про це.
-Всенсі? З яким Ілльою?
-Артур та не ревнуй вона ж ще поки що не твоя дівчина!-хитро усміхаючись та підмигаючи сказав Тимур.
Я щось спочатку не зрозуміла. Що означає "поки що не твоя дівчина" ПОКИ ЩО", розумієте? Тобто я колись стану його дівчиною? Класно.. Ой... Щось я не про те думаю!
Артур пихнув Тимура і хоч він цього не грворив, але по очам були видні ці слова "Що ти верзеш!?"
-Так Лізо а ну пішли!
-Тимур ти про що, куди пішли?
-В Америку блін! Переодягтись тобі потрібно! І цей поговорити..
-Я і сама можу піти переодягтись без твоєї допомоги!
-Ні, ні, ні без мене ти тепер і кроку не зробиш!
-Ах так а хто ти мені такий що я маю тебе слухатись?!
-Це ти мені скажи хто я тобі такий!
-Ти, ти, да ти! Ненавиджу!
-Да? Ну от і скажи мені прямо в лице що не кохаєш мене!
-Я...
-Ну чого замовкла кажи!
-Я... Я кохаю тебе. Все, все ти переміг!
-Я звісно прям дико вибачаюсь але ви можете свої "Телячі ніжності" хоча б не привселюдно робить.
-Ой Дашка от закохаєшся, і тобі ці твої "Тілячі ніжності" захочеця на кожному кроці робити!
Я трохи задумалась. Я давно вирішила, що закохуватись мені не можна. Але... Але завжди є якесь але...
Тимур з Лізою пішли в кімнату, а ми з Артуром залишились на одинці..
-Ну і? Ти мені поясниш чому тий пацан з твоєї школи до тебе приставав і обіцяв "закінчити почате"?
-А чому я ТОБІ маю це пояснювати?
-Ну може тому що...
-Тому що, що?
-Тому що мені важливо це знати!
-Ах так! А чому тобі прям ВАЖЛИВО це знати!?
-Бо хочеця мені так!
-Так чому тобі хочеця!?
-Бо кохаю!
-Що...?
-Ем та нічого.. Вирвалось...
Я мабуть стояла червонюща як помідор, моєму здивуванню не було меж. І тільки в цей момент, коли я почула від нього слово "кохаю" я зрозуміла, що це "але" і є те що мені він подобається! Так мені подобається Артур! Але мої думки перервали Ліза з Тимуром.
-Ну ми цей мабуть вже по домам поїдемо а то ми щось загостили у вас..
-Ліз ну ти що я взагалі хотів запропонувати щоб ви жили тут.
-Всенсі?
-Ну Тимур пам'ятаєш ми з тобою обговорювали що хочемо літом на відпочинок полетіти і зняти там вілу!
-Ну да, пам'ятаю але це було ще зимою.
-Ну і що цей план можна здійснити зараз! 27 травня тільки, а на відпочинок рванемо десь числа 9 як вам ідея?
-Ну ідея вроді як прикольна. Але чому мені Тимур не говорив що ви збирались поїхати на відпочинок на все літо?
-Ну до ми трохи сумнівались..
-Доречі це гарна ідея, тільки треба з батьками поговорити- захоплено говорила я мені і справді це здалось гарною ідеєю. Ціле літо з Лізою, Тимуром та Артуром... Це ж прекрасно.-А поки ми не полетемо доречі потрібно вибрати куди! Ви будете жити з нами!
-Ну не знаю..
-Ліз давай погоджуйся ми ж будемо разом жити! Всі разом! Це ж прикольно.
Ліза з Тимуром все ж таки погодились, але спочатку поїхали по домівкам та забрали речі які вони беруть на відпочинок та просто ті в яких вони будуть кожного дня, приїхавши назад ми з Лізою вирішили поговорити по душах, так як хлопці пішли в кімнату Артура (хоч тепер кімната Артура перетворилась на кімнату Лізи та Тимура) і заснули там.
Ми пили вино, говорили про все на світі.
-Ліз а як ти зрозуміла що кохаєш Тимура?
-Ну це важко пояснити.. Просто коли я на нього дивлюсь в мене по всьому тілі наче метелики літають.. А коли він дивиться на мене своїми прекрасними сірими очима я просто наче літаю... А ти?
-Клас... Що я?
-Як ти зрозуміла що кохаєш його?
-Кого його?
-Ти прекрасно розумієш про кого я, ти думаєш я не бачу як ви дивитесь на один одного? І ще ти б не питала в мене про те "як я зрозуміла що кохаю Тимура" якби сама не могла зрозуміти чи кохаєш ти його...
-Хах... Та ти прям психолог....
-А то! Ну давай скажи це тобі стане легше...
-Ну вмієш ти вмовляти ну добре... Я кохаю Артура...
І тут ззаду нас щось чи хтось впав... Ми обернулись і зрозуміли що Тимур лежить поряд з Артуром а зверху над ними Лізин чемодан, через який вони мабуть перечепились.... Сказати що мені було соромно - нічого не сказати... Я наскільки почервоніла, що було відчуття наче я горю... Він почув це... Я зізналась йому в почуттях сама цього не помітивши ....