Глава 9.

АРТУР.:

Коли я підвозив Дашу до школи нас всі фотографували, для мене це було дивним і я бачив як Даші соромно за її школу, адже нас фотографували і вчителя теж. Потім я вже перестав звертати на це увагу, але в класі всі намагались допитатись хто та дівчина на фотографією, і невже це Даша Білова, ну як всі не питали тільки Тимур і Ліза, бо вони прекрасно знали хто то, а Ліза постійно марила тим щоб познайомитись з Дашою. На останньому дзвонику я знову завіз Дашу до школи, та поїхав до себе. Відвозити її до школи мені було не дуже зручно, адже я запізнювався завжди на перший урок, але і не відвезти її я не можу, бо саму такому великому місті, і щ таким далеким шляхом до школи я її не покинув тим більше, я запізнювався максимум на 4 хвилини.. В школі я все ж таки вирішив розказати однокласникам, чому я підвожу Дашу кожного ранку (але упустивши момент, що ми живемо разом), адже я знав, що сьогодні ми вирішили поїхати на річку після останнього дзвоника без відома дорослих. Клас був радий і чекав поки після школи я привезу Дашу на річку. Так як наша школа була так сказати для "Еліти", то майже у всіх були машини. Тому я взяв Тимура та Лізу, бо без неї ніяк і поїхав до Даші. Коли ми вже їхали додому щоб взяти необхідне ми з братом цілу дорогу сміялись, адже Ліза як завжди говорила про все на світі. Не розумію чого дівчата брати купальники,бо купатись вони не схотіли, сиділи весь день та дивились за шашликами. Як завжди біля мене крутила Анджела, Боже як же вона мене бісить,так ми зустрічались дві неділі і то це було бажанням. Так ми гуляли в правду чи бажання і бажання Анджели було щоб я з нею зустрічався неділю, але вона надавила мені на жалість і випросила дві неділі. І то ми навіть не цілувались, ні ну можливо і цілувались, але я цього не пам'ятаю бо цілуватись ми могли тільки на вечірці в перед останній день літа, а я тоді сильно перебрав.

-Братан, не палися ти роздягажш її очима.

-Блін Тимур не лякай так. Ти ж теж он Лізку очима роздягаєш.

-Ну то мені то можна я ж її хлопець, а про те що тобі Дашка подобається знаю тільки ятакщо не пались, і взагалі коли ти їй скажеш берион приклад з мене я он відразу Лізкі сказав що кохаю її.

-Ойойой ха-ха-ха-ха-ха не сміши мене, ти 9 років не міг їй цього сказати!

-Ні ну я ж не винний  я думав що я їй не подобаюсь, що їй цей Діма подобається, б₴#ть ти подиви на нього знову до Лізки чіпляється, ну я йому зараз дам!

-Так стоп, стоп не треба мені бійка зараз он бач Лізка його відшила він іде в нашу сторону.

-Ну то я його зараз перехвачу!

-Стоять! Стій на місці а краще пішли в машину переодягнемося вже темніє а ми всі мокрі, занадто довго ми купаємось вже.

-Брат це останній раз коли я тебе слухаю! В наступний раз цьому Дімі не жить!

Ми переодяглись та поїхали додому, по дорозі вирішили щоб Ліза з Тимуром ночували в нас, коли ми прийшли нас чекали батьки, та трохи насварили за те що не сказали куди ми їдемо. Але через 15 хвилин поїхали. Ми довго сиділи, говорили, грали в різні ігри та потім пішли спати. 

Зранку мене збудив чійсь погляд такий теплий, такий гарний погляд. Це виявилась Даша я знаю пошутив типу що я розумію що я красивий, але хай вона не палиця. Після цих слів видно вона на мене занадто розізлилась, та нічого не сказавши пішла будити наших голубів. Пройшло хвилин 3 і з кімнати почулись крики, знову вони сваряться. Даша вийшла з кімнати дуже загадкова, а коли сказала мені що сваряце вони через якусь зраду в перед останній день літа я чуть не впав. Я дуже хвилювався,бо думав що вони це питання ще восени вирішили, тоді вони наскільки сильно посварились, що коли я їх мирив я мало не втратив брата і найкращу подругу одночасно. Вони зі мною два місяці не говорили, але потім помирились, і вибачились переді мною. Я не хочу знову повертати той час, адже саме тоді Тимур кожен день приходив п'яний з новою дівчиною, а я його відмазував перед батьками, а Ліза взагалі в школу майже не ходила, а якщо і ходила то заплакана і з синяками під очима видно було що вона вже більше трьох ночей зовсім не спала... Тимур вибіг з кімнати і крикнув щось про те щоб вони роздіглись, а Ліза його піддержала.. Він хлопнув вхідними дверима і сказав мені що він прогуляється, я звісно ж побіг за ним залишивши Лізу на Дашу.

-Тимур чекай!

-Артур я ж тобі сказав що прогуляюсь не чіпай мене, а то буде як восени,ти цього хочеш?!

-Мені насрать, що там буде, але я не хочу щоб мій брат знову приходив додому п'яний і з якимось дівками, ти цим ще більше Лізу добєш!

-Та яка вже різниця ми не разом! Розумієш не разом! Я її люблю більше жития, а вона мені не вірить!

-Брат ви восени все врятували і зараз зможете..

-Зможемо? Брат та ти це навіть не впевнено сказав! Восени ми нічого не врятували ми так сказати випили таблетку яка діє не багато часу і призупиняє біль... Але ця таблетка не вічно діє і ми не можемо все життя робить вигляд що все прекрасно, якщо ніфіга  не прекрасно....

-Ти любиш її?-Я його взяв за шию і прижав до стіни

-Я питаю любиш?!

-Так....

-Голосніше!

-Так Я ЛЮБЛЮ ЛІЗУ!

-От і вона тебе любить! Розумієш ЛЮБИТЬ! І цим рішенням розбігтись ти зробиш тільки гірше і собі і їй, так б₴#ть вона не ангел і ревнує тебе до кожної стіни, але і ти не сама прекрасна людина ти теж її ревнуєш до кожного, ти розумієш що вона ревнує не просто так? Розумієш? Вона не хоче знову застукати тебе з дівчиною і вона знає що ти з нею не спав, але вона не впевнена що наступний раз ти теж не будеш спать з тією!

-Ти ж теж знаєш що в нас нічого не було! Ми просто напились і я сильно перебрав, а Ілона цим скористалась відвела Лізу в іншу кімнату а сама роздяглась і біля мене лягла! Вона сама зізналась я розумію твої слова, але мені потрібен час так само як і Лізі! Тому я зараз піду прогуляюсь а ввечері повернусь спробую поговорити з Лізою...

-Добре. Але з однією умовою без ніяких дівчат! Просто прогулка!

-Даю чесне братське слово. Але ти теж повинен пообіцяти мені, що поговориш з Дашою і скажеш їй про свої почуття.