Глава 5.

-Боже мій милий, це неможливо! Ну чому воно все не підходить?!.- я перебрала речі адже завтра останній звоник а я й не знала в чому піти з одного боку не хотіла виряджатись, а з другого це ж все-таки мій останній день в цій школі, тому потрібно виглядати нормально.

-Що тут за шум о 8:00 ранку?- сонним голосом зайшовши в кімнату запитав Артур.

-Ой вибач я тебе розбудила мабуть....

-Та нічого страшного ти краще скажи чому скрізь валяється одяг?

-Ой та це так.. не звертай уваги, просто думаю що одягти на останній дзвоник.

-А яка різниця? Це ж не випускний а просто останній дзвоник вдягла якесь плаття і все, в нас он минулий рік дівчата в джинсових шортах поприходили і нічого.

-Ну це ж мій останній день у школі, ти цього не зрозумієш, мені ж якость потрібно прийти і запамятатись

Ми обоє засміялись, та звісно мені було всеодно як я буду виглядати якби не одна річ яку я намагаюсь приховати ось уже майже рік...

-Ну тоді давай поїдемо купимо тобі щось?

-О ти вирішив сьогодні побути моєю подружкою, як мило з твоєї сторони.

-Ха-ха-ха дуже смішно, я просто хочу поспати тому якось хочу в проводити тебе з дому.-хитро усміхаючись сказав він.

-Так ти ж сказав поїдемо, значить ти поїдеш разом зі мною.

-Ну звісно зараз посплю десь до дванадцятої години дня і поїдемо.

-От хитрий гад- засміялась і кинула в нього подушкою 

-Він підхапив естафету і ми почались битись подушками, це було так весело наче ми якась пара, так стоп чому я думаю одразу що пара? Просто хороші друзі і все, пройшло десь 5 хвилин нашої битви і тут ми почули чоловічий голос.

-Кхем кхем, я звісно вибачаюсь що перебиваю вас від такого ВАЖЛИВОГО діла, але мій брат мене просив сьогодні заїхати, але я бачу я трохи не вчасно.

-Емм... Ні все добре ти якраз вчасно- сором'язливо видавила з себе ці слова.

-Ах так, точно я ж забув що тобе просив заїхати.

-Ага, тут не забудеш, коли поряд така дівчина і не гріх забути про брата -Хитро усміхнувшись сказав Тимур.

Артур вдарив брата по плечу і подивився на нього таким поглядом наче зараз вб'є .

-Ти про дівчат не думай краще бо Ліза думалку бистро зламає, доречі як вона там, я чув вона в лікарні, завтра буде чи ні?

-Не зламає вона ж знає що я думаю лише про неї... Ну майже... Так вона в лікарні але нічого серйозного просто потягнула руку тому завтра прийде з перебінтованою рукою.

-Ну да Ліза як завжди маленьке криворуке дитятко.

-Ага тільки цьому дитятку вже 16 років- посміхнувшись добавив Тимур.

Коли приходив Тимур вони завжди говорили про Лізу і їхні з ним відносини, мені було цікаво хто вона, по розмовам Артура та Тимура я зрозуміла що вона дуже добра, щира та безстрашна дівчина. Через пару годин я сама поїхала обирати в чому піду на останній звоник, адже Артур поїхав з братом додому бо до них приїхали якісь дальні родичі. Я обрала собі красиве  плаття синього кольору перед був закритий, а от спина була повністю відкрита, я купила ще босоніжки такого ж самого кольору.

Котики вибачте що довго не було нових глав, не мала змогу їх виставити❣️ 

Нові глави я буду випускати через день, дякую що читаєте📖✨, ставте свої ⭐ та коментуйте💬 далі більше💚

Люблю вас, ваша Нака💚🌫️