Артур встиг прибігти з продуктами за 5 хвилин до приїзду наших батьків, по ньому, як і по мені було видно що він переживає. Я бистро зробила бутерброди, та не встигла я викласти всі остальні продукти з пакету як ми почули дзвінок в двері, Артур відчинив та на мій подив то були мої батьки хоч вони мали приїхати трохи пізніше ніж Артурові.
-Привіт Артур.- сказав мій тато та подав йому руку.
-Доброга дня Михайло Володимирович, доброго дня Майя Сергіївна-у відповідь подав руку татові, та поцілував мамину руку.
-Ми тут заїхали подивитись як ви тут поживаєте, та віддати гроші на квартиру Даші. -Сказала моя мама.
З Артуром гроші ми платили порівно він половину і я, але так як ми ще малі щоб самостійно оплачувати квартиру, гроші нам давали батьки.
Після слів мами хтось постукав в двері.
-Ви когось чекаєте -здивовано спитав мій тато.
-Так...- схвильованим голосом сказала я.
Та не встигла я більш нічого сказати, як Артур побіг відчиняти двері.
-Ох синочок я так сумувала-обіймаючи Артура сказала жінка віком приблизно така як моя мама. Вона була дуже красива блондинка з довгим кучерявим волоссям, та каро-зеленими очима.
-Синку радий тебе бачити- сказав батько Артура, високий лисий чоловік з сірими очима, чорним волоссям як у Артура та як і мій тато з лишньою вагаю.
Вони зайшли в квартиру і стояли десь хвилину нічого не говорили, потім моя мама підбігла до мами Артура та обійняла її.
-Боже Міла дорогенька як же ми давно не бачились!- прокричали моя мама.
-Майя я і не думала що зустріну тебе тут як же я рада тебе бачити.
-Міша а ти постарів- сміючись сказав до мого тата батько Артура.
Сказать що ми з Артуром стояли в шоці, нічого не сказать.
-Так все всі пообнімались, тепер давайте щось дітям скажемо, а то стоять, очі по п'ять копійок, нічого не розуміють- сміючись сказала моя мама.
Артур підійшов до свої батьків і сказав
-Даша знайомся це моя мама Міла Артемівна.
-Привіт Дашуня а ти підросла така красива стала-підійшовши до мене сказала Міла Артемівна.
-А це мій тато Борис Захарович, але ти його і так знаєш.
-Так, Дашуня і справді сильно підросла- усміхнувся і сказав його батько.
-Я вибачаюсь,але ми з Артуром не розуміємо що тут відбувається?
-О так звісно ми ж забули розповісти, ми з твоїми батьками знайомі дуже давно Михайло з Борисом були бізнес-партнерами ще коли вам обом було по 2 роки.-пояснила мама Артура.
-Ну тепер зрозуміло, але чому мама мені ніколи не розповідала при це?
-Так, доречі мені теж нічого ніхто не розповідав- сказав Артур.
-Та просто не було нагоди, та й ви не питали- якось схвильовано сказав Борис Захарович.
-Так а чого ми стоїмо давайте пішли чай пити.-сказав мій тато.
Ми спокійно пили чай аж тут хтось подзвонив у двері Артур пішов відчиняти.
-А...аааа! Брат привіт! Ти як тут? Боже скільки ж місяців ми не бачились!
Привіт котики, це моя перша книга тому не судіть строго як говориться)) Наступна глава буде завтра, якщо вам цікаво то ставте свої ⭐ та 💬, мені буде приємно.))