Глава 3.

Артур встиг прибігти з продуктами за 5 хвилин до приїзду наших батьків, по ньому, як і по мені було видно що він переживає. Я бистро зробила бутерброди, та не встигла я викласти всі остальні продукти з пакету як ми почули дзвінок в двері, Артур відчинив та на мій подив то були мої батьки хоч вони мали приїхати трохи пізніше ніж Артурові.

-Привіт Артур.- сказав мій тато та подав йому руку.

-Доброга дня Михайло Володимирович, доброго дня Майя Сергіївна-у відповідь подав руку татові, та поцілував мамину руку.

-Ми тут заїхали подивитись як ви тут поживаєте, та віддати гроші на квартиру Даші. -Сказала моя мама.

З Артуром гроші ми платили порівно він половину і я, але так як ми ще малі щоб самостійно оплачувати квартиру, гроші нам давали батьки.

Після слів мами хтось постукав в двері. 

-Ви когось чекаєте -здивовано спитав мій тато.

-Так...- схвильованим голосом сказала я.

Та не встигла я більш нічого сказати, як Артур побіг відчиняти двері.

-Ох синочок я так сумувала-обіймаючи Артура сказала жінка віком приблизно така як моя мама. Вона була дуже красива блондинка з довгим кучерявим волоссям, та каро-зеленими очима. 

-Синку радий тебе бачити- сказав батько Артура, високий лисий чоловік з сірими очима, чорним волоссям як у Артура та як і мій тато з лишньою вагаю.

Вони зайшли в квартиру і стояли десь хвилину нічого не говорили, потім моя мама підбігла до мами Артура та обійняла її.

-Боже Міла дорогенька як же ми давно не бачились!- прокричали моя мама.

-Майя я і не думала що зустріну тебе тут як же я рада тебе бачити.

-Міша а ти постарів- сміючись сказав до мого тата батько Артура.

Сказать що ми з Артуром стояли в шоці, нічого не сказать.

-Так все всі пообнімались, тепер давайте щось дітям скажемо, а то стоять, очі по п'ять копійок, нічого не розуміють- сміючись сказала моя мама.

Артур підійшов до свої батьків і сказав

-Даша знайомся це моя мама Міла Артемівна.

-Привіт Дашуня а ти підросла така красива стала-підійшовши до мене сказала Міла Артемівна.

-А це мій тато Борис Захарович, але ти його і так знаєш.

-Так, Дашуня і справді сильно підросла- усміхнувся і сказав його батько.

-Я вибачаюсь,але ми з Артуром не розуміємо що тут відбувається?

-О так звісно ми ж забули розповісти, ми з твоїми батьками знайомі дуже давно Михайло з Борисом були бізнес-партнерами ще коли вам обом було по 2 роки.-пояснила мама Артура.

-Ну тепер зрозуміло, але чому мама мені ніколи не розповідала при це?

-Так, доречі мені теж нічого ніхто не розповідав- сказав Артур.

-Та просто не було нагоди, та й ви не питали- якось схвильовано сказав Борис Захарович.

-Так а чого ми стоїмо давайте пішли чай пити.-сказав мій тато.

Ми спокійно пили чай аж тут хтось подзвонив у двері Артур пішов відчиняти.

-А...аааа! Брат привіт! Ти як тут? Боже скільки ж місяців ми не бачились!

Привіт котики, це моя перша книга тому не судіть строго як говориться)) Наступна глава буде завтра, якщо вам цікаво то ставте свої ⭐ та 💬, мені буде приємно.))