Навчання, знайомство

Ранок для Марічки почався дуже рано. Хвилювання не давало спати. Сьогодні був її перший день у столичному університеті. Тітка Люба вже поралася на кухні.

— Доброго ранку, студентко, — усміхнулася вона.

— Сніданок готовий.

Марічка швидко вмилася, одягнулася й прийшла на кухню. За сніданком тітка Люба ще раз пояснила, як найзручніше дістатися до університету.

— Спочатку автобус до метро, потім кілька станцій — і ти на місці.

Не хвилюйся, перший день завжди найстрашніший.

— Дякую, тітко Любо

. Попрощавшись із тіткою Любою, Марічка вийшла з квартири. Надворі вже вирувало ранкове життя. Люди поспішали на роботу, школярі — на навчання, місто жило у своєму звичному ритмі. За кілька хвилин вона вже сиділа в автобусі, уважно стежачи за маршрутом. Потім було метро — шумне, багатолюдне й зовсім не схоже на те, до чого вона звикла в Борисполі. Марічка кілька разів перевірила маршрут у телефоні, щоб випадково не проїхати потрібну станцію. Коли вона вийшла на поверхню і побачила величезний корпус університету, серце забилося швидше.

— Ну що ж, Марічко... Це початок нового життя, — тихо сказала вона сама собі й упевнено рушила до входу.

Біля потрібної аудиторії вже збиралися першокурсники. Хтось знайомився, хтось мовчки переглядав повідомлення в телефоні, а хтось, як і вона, помітно хвилювався. Невдовзі до аудиторії зайшла молода викладачка.

— Доброго ранку. Мене звати Оксана Андріївна. Я буду куратором вашої групи. Ще зовсім недавно я сама була студенткою цього університету, тому добре пам'ятаю свій перший день. Не хвилюйтеся, усе обов'язково буде добре.

Цих кількох слів вистачило, щоб атмосфера в аудиторії одразу стала теплішою. Студенти коротко познайомилися між собою, кожен розповів кілька слів про себе. Після цього Оксана Андріївна пояснила розклад, правила навчання та відповіла на всі організаційні запитання.

— І залишилося ще одне важливе питання, — усміхнулася вона. — Нам потрібно обрати старосту групи. Усі переглянулися.

Кілька секунд в аудиторії панувала тиша.

— Я пропоную Таню, — пролунав голос із задніх парт.

— Підтримую, — одразу озвався хтось інший.

За першу пару Таня вже встигла кілька разів пожартувати, підтримати розмову й розрядити атмосферу. Вона була відкритою, активною й легко знаходила спільну мову з людьми.

— Якщо Таня не проти, ставимо кандидатуру на голосування, — сказала Оксана Андріївна.

Дівчина лише усміхнулася й трохи ніяково знизала плечима. Майже вся аудиторія підняла руки.

— Вітаю, Таню. Одноголосно, — усміхнулася кураторка.

У відповідь пролунали оплески. Марічка теж усміхнулася й підтримала нову старосту. «А чому б і ні?» — подумала вона.

«Гарна, привітна, усміхнена, активна. Схоже, вона справді буде хорошою старостою».

Таня подякувала за довіру, пообіцявши не підвести, а в аудиторії одразу стало ще тепліше. Саме так для Марічки розпочалося її студентське життя.

Після завершення пар студенти один за одним виходили з аудиторії. Хтось уже поспішав додому, хтось обмінювався номерами телефонів, а хтось жваво обговорював свій перший день. Таня зачекала, поки майже вся група збереться в коридорі, й голосно сказала:

— Так, народ! Пропоную не розбігатися. Перший день студентського життя треба відсвяткувати! Тут неподалік є класна піцерія. Ходімо всі разом?

— Я тільки «за»! — одразу підтримав Влад.

— І я! — усміхнулася Аліна.

За кілька секунд майже вся група погодилася.

— Марічко, ти ж із нами? — запитала Таня.

— Якщо можна...

— Не можна, а треба! — засміялася Таня.

— Ми ж тепер одна команда.

Усі дружно рушили до піцерії. Дорогою Марічка сама не помітила, як опинилася поруч із Танею, Владом та Аліною. Здавалося, вони були знайомі вже не один день. Таня без упину жартувала, Влад постійно підхоплював її жарти, а Аліна час від часу смішно коментувала їхні суперечки. Марічка сміялася разом із ними так щиро, що зовсім забула про ранкове хвилювання. Розмова легко перескакувала з однієї теми на іншу: хтось згадував школу, хтось ділився кумедними історіями, а Таня вже будувала плани на студентське життя всієї компанії. У якийсь момент Марічка подумала, що їй неймовірно пощастило з групою. Вона ще не знала, що саме ці люди зовсім скоро стануть її найближчими друзями, її другою родиною й тими, з ким вона проживе найяскравіші роки свого життя.