Ти сильна

5

Вона навчилася не плакати

Аліса не пам’ятала, коли саме навчилася стримувати сльози.

Можливо, це сталося поступово.

Спочатку вона просто не хотіла, щоб хтось бачив.

Потім звикла витирати очі й робити вигляд, що все нормально.

А потім слово «нормально» стало майже автоматичною відповіддю на будь-яке запитання.

— Як ти?

— Нормально.

Навіть коли зовсім не нормально.

Навіть коли всередині все стискалося.

Навіть коли хотілося одного — щоб хтось не повірив цьому «нормально» і залишився поруч.

Аліса стала майстринею приховувати свій біль.

Вона могла сміятися, коли хотілося плакати.

Могла займатися справами, коли всередині був хаос.

Могла говорити про буденні речі в той момент, коли в голові крутилися зовсім інші думки.

Їй здавалося, що так легше.

Бо якщо показати, що болить, хтось може використати це проти неї.

Якщо сказати, що страшно, можливо, тебе назвуть слабкою.

Якщо зізнатися, що дуже потрібна любов, можна почути, що ти занадто багато хочеш.

Тому Аліса вчилася мовчати.

Іноді навіть тоді, коли мовчати було найболючіше.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше