Ти сильна

3

Іноді Алісі хотілося повернутися в дитинство.

Не для того, щоб щось змінити.

Просто на кілька хвилин.

Прийти до тієї маленької дівчинки, сісти поруч і подивитися на неї.

Не розпитувати.

Не пояснювати їй, яким буде життя.

Просто посидіти.

Бо, можливо, їй тоді цього найбільше й не вистачало — когось, хто просто залишиться поруч.

Вона могла б обійняти її.

Погладити по волоссю.

І дозволити їй нарешті не бути хорошою.

Не старатися.

Не заслужувати.

Не порівнювати себе з кимось.

Просто бути дитиною.

А потім тихо запитати:

«Ти пам’ятаєш, як тобі хотілося, щоб тебе любили?»

Можливо, маленька Аліса не відповіла б.

Можливо, просто подивилася б очима, в яких уже тоді було набагато більше почуттів, ніж вона могла висловити словами.

І тоді доросла Аліса зрозуміла б одну страшну річ.

Вона виросла.

Але деякі її бажання залишилися дитячими.

Їй досі хотілося, щоб її вибрали.

Щоб не залишили.

Щоб не проміняли.

Щоб подивилися саме на неї і сказали без зайвих слів:

«Ти — моя людина».

Можливо, саме тому вона так сильно прив’язувалася.

Так сильно любила.

Так сильно переживала.

Так боляче відчувала зраду.

Бо для когось зрада — це вчинок.

А для Аліси вона могла звучати набагато глибше:

«Знову обрали не мене».

І від цього боліло вже не тільки серце дорослої жінки.

Боліла та маленька дівчинка всередині.

Та сама, яка колись просто хотіла бути особливою для когось.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше