Епілог

Ммм.. як же добре. Я ніжусь в променях вечірнього сонечка, лежачи на шезлонгу біля басейну. Вечір вже почав розмальовувати небо в різні кольори і я ліниво сідаю.

Сьогодні був дивовижний день, а ще нас з Сашою чекає романтичний вечір. Сьогодні три роки як ми одружені, і як і тоді, ми поїхали на Кіпр. В нас було не велике весілля, ми не хотіли помпезності, тому були лише самі рідні.  Мій брат з племінником (нажаль з Ілоною вони все таки розлучились). Роксолана і Марина ( її Макс не поїхав, знову був десь у "відрядженні"). А ще бабуся Маша - куди ж без неї.. Руслан в якості дружби. Ну і батько Саши з Ольгою, вони тепер разом і дуже щасливі. 

Красива церемонія на березі моря. Арка прикрашена білими квітами, шум моря, посмішки рідних і найрідніші, кохані очі.

Ми сказали один одному так, вже за два місяці після примирення, і за ці три роки, я жодного разу про це не пошкодувала. 

Сьогодні ми весь день провели разом. Гуляли, сміялись, купались, кохались.. 

Це справжнє щастя, відчувати біля себе рідну, кохану людину, свою другу половинку.

Я завжди думала, що вона мені не потрібна, та половинка. Що я і так повноцінна! А виявилось, що лише поруч з Сашою, я можу відчувати себе дійсно щасливою і по-справжньому коханою.

Саша залишив мене десь пів години тому, сказавши що хоче приготувати мені сюрприз. 

Я нарешті піднялася, пішла в будинок, в нашу кімнату. Сходила в душ, легкий макіяж і невагома біла сукня.. А ще, маленька, продовгувата коробочка - мій подарунок для Саши на річницю. Дивлячись на цю коробочку, і посміхаюсь - потрібно буде тихенько увімкнути камеру, щоб зафіксувати його реакцію...

Спустилась на кухню, налила собі соку і перевела погляд на море, згадуючи всі події за ці три роки. Віктор практично відійшов від справ, передавши керування компанією Саші. Я також далі працюю, але вже керівниом відділу логістики. Хоча Саша взагалі не хотів щоб я працювала, та я сказала що фіг він мене в квартирі втримає! Або я працюю з ним, або піду працювати до його конкурентів! Поскрипівши зубами, він все таки погодився - куди дінеться! 

За роздумами я навіть не почула як Саша підійшов з заду, лише здригнулась коли відчула поцілунок в плече. 

- Не лякайся кохана моя.. - міцні руки обійняли мене зі спини, втискаючи в кам'яний торс. Теплі губи коханого, дрібними поцілунками пройшлися від скроні до підборіддя, викликаючи табуни мурашок по тілу.  - Заплющи очі.

Посміхаюсь і покірно заплющую очі. Відчуваю як на мої очі лягає щось шовковисте, завязуючи з заду. 

- Тримайся! - Саша піднімає мене на руки і кудись несе. Блін це так класно! Посміхаюсь, кайфуючи в руках коханого. Кладу голову на його плече, проводжу носом по шиї, вдихаючи пряний, трішки терпкий аромат, а тоді цілую Сашу в шию..

- Ей мала.. - голос Саши хриплий, і я вже знаю що це означає - потерпи трішки..

- Мм.. не можу довго терпіти - посміхаюсь в шию коханому і чую його сміх.

- Ненаситна моя.. - знову поцілунок в скроню. Мм.. як же це все класно. Ми десь на дворі, легкий вітерець з моря, приємно охолоджує моє тіло. Відчуваю як Саша спускається сходами і ще хвилини дві кудись несе, а тоді обережно ставить на ноги.

- Готова?

- З тобою завжди.. - Саша знімає з мене шовковий шарфик і я декілька разів моргаю, щоб сфокусувати погляд. - Яка краса!...

Боже, тут просто неймовірно! Переді мною - невеликий дерев'яний настил, на якому стоять ротангові крісла з подушками, скляний столик з фруктами і вином. Скрізь розставлені маленький декоративні лампи, які освітлюють простір. Трішки збоку, горить вогнище, обкладене великим камінням. Море освітлене відблисками вогнів від яхт, великий повний місяць, що ледь торкається моря і тиха, ніжна мелодія скрипки, яку виводить музикант десь в тіні...

Я переводжу повний захоплення погляд на Сашу, а він вже стоїть з оберемком рожевих троянд.

- З річницею кохана.

- Дякую, і тебе.. - приймаю букет. Поцілунок. Ніжний, п'янкий.. Саша садовить мене в крісло і дістає з кишені продовгувату червону коробочку, а в ній - золотий браслет, з рожевими трояндочками, такими ж як і в букеті, але мініатюрними, майже як справжні, і на них - розсип білосніжних камінчиків, наче роса.. дивовижно гарний...

- Дякую. Я теж маю для тебе подарунок - Саша щиро посміхається і приймає від мене коробочку. Затамовую подих і чекаю реакцію коханого..

Відкриває і час неначе сповільнюється.. Саша дивиться не моргаючи, наче зависає.. а тоді піднімає на мене очі, в яких стоять сльози..

- Це ж...  справді? 

- Так, ти скоро станеш татом!

************************************************

Любі мої! 

Я дякую всім і кожному, хто був зі мною разом! Дякую за вашу увагу і підтримку! Коментарі і сердечка! 

Додавайте книгу в бібліотеку. Підписуйтесь на автора і не пропускайте новинки - в їх буде багато..

Ви моє натхнення!

Люблю вас! Ваша Таня!