22:1

То це все лише через помсту?.. Її батько розбив серце йому, а він щоб помститись, розбив серце його доньки? Від цих думок в мене почала закипати голова.

Виходить що батько, з самого початку все знав, про парі, про Іванку. Впевнений Захар йому дав теж саме досьє на неї, що й мені і побачивши чия вона донька вирішив відігратись?

 Бля, це все схоже на якийсь дурдом 

- То ви думаєте, батько так вирішив помститись?

- Я не знаю.. - Ольга з сумом подивилась на мене - той хлопець, в якоя я була закохана, так не зробив би.. Та я не знаю, яким став твій батько за стільки років...

- А ти хотіла б дізнатись? - від цього голосу ми обоє здригнулись, і повернулись в сторону дверей. 

А в дверях, спершись плечем об одвірок стояв батько. Він дивився на Ольгу, наче вивчав, наче хотів заглянути в її душу. Та мене більше здивував його погляд - завжди суровий, зібраний і холодний, а зараз.. Зараз в його погляді був сум і.. надія?...

- Я.. я не знаю.. - Я перевів погляд на Ольгу, вона була розгублена і збентежена. Вона говорила тихо, з тремтінням в голосі, та погляду від батька не відводила.

Я тут був лишній. Нехай вони самі розбираються в своїх стосунках. Мене це не хвилює. Мені зараз головне Іванку знайти! Тому я швидко встав і глянув на Ольгу 

- Дякую за розповідь. Якщо Іванка раптом зв'яжеться з вами, наберіть мене, добре?

- Так звісно. - вона нарешті поглянула на мене

- Тоді до зустрічі. - я їй кивнув, і повністю ігноруючи батька пішов на вихід.

Залишатись тут для мене сенсу не було. Ольга своєю розповіддю, пролила світло на батькову поведінку, та що мені це дало? Виправдання його поведінки це не слугує, скоріше навіть навпаки. Таким чином помститися, через доньку свого "ворога", яка ні сном ні духом про це, тим паче що її батька вже навіть на світі немає! Це ще більше паскудстово! Бля.. ну і попала Іванка на сімейку придурків! 

Спустився в паркінг, сів в машину, а куди їхати? Де її тепер шукати? В кармані задзвонив телефон, Рус

- Слухаю, є новини?

- Ні брате. Я попросив своїх знайомих хакерів пробити її за номер, та її телефон вимкнений, останній раз телефонувала сьогодні зранку, зі своєї квартили - брату. Після цього тиша.

Рус замовк, а я важко прикрив очі. Іванка.. Маленька моя, де ж ти?.. Душа болить, що вити хочеться! Напитись до без пам'яті. Та чим це допоможе? Я ж здохну без неї! Не хочу жити, не можу жити без неї! Тоді вихід лише один! 

- Я знайду тебе, де б ти не ховалася крихітко.

Де ж ти можеш бути? Думай! Думай, думай, думай... Згадалась ніч, коли Іванка подзвонила до мене п'яна.. Подруга! 

- Рус. Вона могла сховатись у подруги.

- Добре. Ім'я, контакти маєш?

- Блять - я стукнув кулаком по курсу - знаю що звуть Марина..

- Це та що була з нею в клубі?

- Ні це інша. Та що була в клубі зараз по справах у Львові. Тож до неї навряд чи поїхала б, а ця десь тут.

- А може ти в її брата запитаєш?

Так це було б простіше, якщо вона до нього зранку телефонувала, отже він знає де вона, але.. 

- Ще не факт що він мені скаже, особливо якщо Іванка сказала йому причину чому ми..  - сука ..

- Ну так.. він тебе радо привітає..

- Це точно. Та я б на місці її брата побив би такого "хлопця" до напів смерті! Але.. Рус я мушу її знайти! Якщо не буде більше інших варіантів, піду до нього. 

- Ти ж розумієш що він з тобою може зробити за сестру?

- Та мені пофіг! Я навіть відбиватись не буду - бо заслужив! Та я маю її знайти, хай там що!

Наступні сутки пройшли для мене мов в тумані. Чи спав я? Навіть не знаю. В голові билась лише одна думка - знайти! Знайти - чого б це не коштувало. Та мала наче крізь землю провалилась. Її подруги дома теж не було. Мої хлопці навіть до її батьків поїхали - нема. 

Я сидів в кабінеті, в своєму клубі. Знизу грала музика, люди пили алкоголь, танцювали, веселились.. Раніше я був такий самий, міг до ранку веселитись, і пофіг на все. Здається це було в минулому житті, а по факту пройшло всього два тижні.. 

Раніше я плив за течією. Є гроші, квартира, авто, дівчата. Все чого хотілось більше - то це хіба що довести батькові, що я щось можу, значу.. 

Пахав над тим проектом як проклятий, а тепер... Тепер без Іванки я не хотів нічого..

- Рус - я набрав друга по телефону - попроси своїх нехай скинуть мені номер Іванкиного брата, поїду знайомитись.

- Ти впевнений? - в голосі друга звучала тривога.

- Якщо щоб знайти Іванку, я маю отримати в пику від її брата - то це не така вже й велика плата.

- Добре, брате. За пів години скину тобі його номер.

- Дякую.

Я скинув виклик і прикрив очі. Прикинув приблизно що отримаю, і почую від її брата, та мені якщо чесно, вже пофіг - головне це знайти мою колючку. Не, так я звісно міг уявляти знайомство з Іванкиними родичами, але вже як буде. Почав в голові прикидати, як краще почати розмову, але мене відволік стук в двері, а тоді на порозі з'явився - батько?!..

- Що ти тут робиш? - я не зміг приховати здивування в голосі. Батько зайшов до кабінету, окидуючи його оцінювальним поглядом, і сів в крісло навпроти.

- Я поговорити прийшов і.. вибачитись.. - я трохи офігів від почутого.. Батько дзвонив мені за сьогодні разів з десять, та я просто скидав його виклики - про що можна говорити після всього? 

- Я не хочу... - та він мене перебив

- А ще я знаю де Іванка.