Розділ 22

- Що? Звідки ви знаєте?!

Я дивився на Ольгу і не міг повірити почутому. Як вона може знати, що винен саме мій батько? Вони що знайомі? Що, чорт забирай діється навколо? Я відчуваю що починаю закипати з середини. Блять... Потрібно заспокоїтись...

Я подивився на Ольгу, яка зараз дивилась в одну точку, наче щось згадуючи. Я взяв її за руку, щоб вона знову звернула на мене увагу.

- Ольго, ви знаєте мого батька? Тобто ви близько знайомі?

На це вона якось гірко посміхнулася, а тоді легенько кивнула

- Я тобі розповім, тільки давай спустимось до мене в кабінет.

Я лише кивнув, і справді поговорити нам краще в більш спокійнішому місці, а то стоїмо посеред коридору..

Спустивсь на поверх нижче, ми пройшли до її кабінету. Ольга тут же підійшла до столу, взяла свою сумку, дістала якісь таблетки і швидко закинула одну до рота..

- Вам погано? - я тільки зараз помітив, яка вона бліда і що в неї трохи тремтять руки.

- То все нерви.. - Ольга намагалась посміхнутися, та якось не вийшло..

- То, звідки ви знаєте батька? - я не хотів давити на жінку, бачу що вона й так хвилюється, та я вже сам був на взводі і більше не міг терпіти.

- Ми з Вітью разом навчались, а потім почали зустрічатись. Ми кохали один одного. Я думала, що це на все життя, та доля розпорядилась інакше.. - я вирячив очі від здивування. Ні я очікував почути щось.. але щоб таке...

Ольга замовкла на хвилину, теребила в руках ручку, збираючись з думками, а тоді поча розповідати:

- Ти можливо не повіриш, майже тридцять років минуло, та я все пам'ятаю, наче це було вчора.. На той час, я, дівчина з провінції, закінчила десять класів і вступила до університету в Києві. Яка я була щаслива! Батьки дуже хвилювались за мене, та я змогла поступити, отримала місце в гуртожитку, і з нетерпінням чекала початку навчання. З Вітью я познайомилася на другий день навчання. Я спізнювалась на пару, бо не змогла одразу знайти аудиторію, збігла по сходах, повернула за ріг і налетіла на нього, та так що ми разом впали.. Я спочатку злякалася, бо хлопець був старший, дорого одягнутий, думала що він буде на мене кричати, та на мій подив він лише засміявся, допоміг піднятися, попутно запитав як звати і куди біжу, а тоді довів до аудиторії, і перш ніж я встигла зайти, він мене поцілував в щоку, і швидко пішов...

Ольга тепло посміхалася згадуючи це, вона немов знову перенеслася в той час, і наново переживала всі емоції. А я слухав і не міг повірити що вона говорить про мого батька.. він, і посміхався?!

- Я була зачарована.. Через декілька днів, я його побачила знову в столовій і на моє здивування він мені підморгнув, а тоді разом з друзями сів за наш столик, де сиділа я і мама Іванки - Олеся.

Вітя почав залицятись до мене, гарно, ніжно.. Він був старший за мене, вже на останньому курсі. Красивий, галантний. Постійно мене смішив, допомагав, підказував з уроками. Проводив після занять до гуртожитку, приносив квіти, а тоді.. Зізнався, що я йому дуже подобаюсь, і запропонував зустрічатися..

Я не буду розповідати тобі що я відчувала.. Яким гарним і мужнім він мені здавався.. Скажу просто - я закохалася.. Ми разом гуляли парком тримаючись за руки. А потім на дискотеці, він вкрав в мене поцілунок... Це зараз у вас тільки познайомились, і одразу до ліжка, а тоді на прикінці вісімдесятих.. Як там кажуть в СРСР - сексу не було. Точніше він був, та говорити про це було табу! Та навіть поцілунки в людному місці - то було не пристойно.. Мені, дівчині з провінції, то взагалі.. я тоді на нього навіть насварилася, що це не порядно - цілувати без дозволу, та ще й в людному місці... Але Вітя, сказав що просто не міг стриматись, бо кохає.. і я, відпола взаємністю. Ми зустрічались майже десять місяців. Для мене цей час був наче в казці. А тоді...

Ольга замовкла, на очі набігли сльози, та вона часто заморгала проганяючи їх, повернула голову в бік, і тихо продовжила.

- Це був його випускний, зранку їм вручили дипломи, а на вечір мало бути гуляння, куди і я, як пара Віті була запрошена. Ми домовились зустрітись в обід в кафе, та він не прийшов.. і в вечері з гуртожитку на гуляння не забрав... Тоді не було мобільних телефонів, щоб зв'язатися, лише домашні, я дзвонила декілька разів, та ніхто не відповідав.. Я не знала що діється, де він. Я жодного разу не була в нього в дома, то ж де він живе знала лише образно. Я не знала, де мені його шукати. Він просто зник і три дні я була в невіданні, поки не зустріла Костю. Він був одним з друзів твого батька.. Він сидів п'яний на лавці під гуртожитком, побитий, з синяком під оком, ледве на лавці сидів, а побачив мене підскочив і почав вибачатись, казав що наробив фігні, і тепер він залишився без всього..

Я спочатку нічого не могла зрозуміти, а коли трохи привела його до тями, він розповів що.. 

Що до мене Вітя зустрічався з Натальою, вона кохала його, а він її покинув заради мене. Він про неї забув, не звертав більше уваги, вона не раз намагалась нас посварити, та Вітя поставив її на місце. Як виявилось, Костя весь час був закоханий в Наталю, але та не відповідала йому взаємністю, але потім..  Скоріше за все вона видно розробила план помсти - сказала Кості, що буде з ним, якщо він скаже Віті, що я з ним таємно вже місяць зустрічаюсь, і я просто не знаю, як йому сказати - що я більше його не кохаю. А Костя вже стомився чекати.. І як тільки він це зробить - вона піде з ним на побачення. І Костя.. він погодився.. Не знаю як він йому це доводив, та Вітя повірив. Побив його, а мене.. мене він просто викреслив зі свого життя, навіть не захотів зі мною поговорити, чи бодай запитати - чи це правда, дати себе виправдати... За два дні я поїхала додому на канікули, а коли перед навчанням повернулась в Київ, хотіла знову його знайти, поговорити, пояснити, та виявилось що він.. він вже одружився..

Ольга затихла, а я сидів наче трохи прибитий почутим. Якось не вірилось що батько міг бути таким "закоханим" хлопцем, але можливо саме це пояснюється його слова про кохання. А якщо дійсно кохав, то чому батько не вислухав її, не поговорив... але зараз мені не зрозуміло інше