16:1

Олександр 

 Блять... Я ж реально хотів все розказати, але я не переживу, якщо вона піде.. а вона точно піде, ,кщо зараз усе дізнається.. 

Вона не пробачить...

- Ні кохана моя, це все. - досить з мене. Досить того що вже сказав! Досі в середині все трясеться...

 Як побачив її розчарований погляд, її сльози - хотілось самого себе придушити і з вікна викунути.

 Дурень! Який же я бовдур - нахрена потрібно було їй це розповідати? Моя дівчинка..

- Я не дозволю тобі більше плакати. Хіба що, це будуть сльози щастя.

Я все для цього зроблю! Мені вистачило і цього що вже сказав. Якщо зізнаюсь, це все...

 Вона ніколи мене не пробачить! 

А я? Я не можу її втратити! Я ж здохну без неї! Я вже не можу без неї! Без її очей, її голосу, запаху...

Вона ніколи! Ніколи, не дізнається про це дибільне парі! Хіба може років через двадцять, після третьої дитини.. і то.. 

Цілую! Пристрастно! Жадібно!

 МОЯ! 

Вкладаю в цей поцілунок усі свої почуття. Мала стогне, а мені починає зривати голову від бажання. Тягнуться руками до звабливих вершинок, хочу розстебнути її блузу, але Іванка мене відштовхує.

- Саш, ми на роботі. В нас безліч справ. Давай вдома. - дідько, дійсно ще стільки роботи. А в вечері ще й в клуб поїхати, з Русом зустрітись. Блядь.

- Мала, сьогодні не вийде в вечері побути в двох. Мені в клубі потрібно з'явитись, там теж справ зібралось, не знаю коли звільнюсь.

Потрібно спершу поговорити з Русом. Не можна мені це діло затягувати. Як би не хотілось цілу ніч притискати її звабливе тіло до себе, але нажаль, спати цю ніч будемо нарізно. Хоча..

- Іванко, а переїзди жити до мене.. 

- Що? - бачу шок на її обличчі, а в самого губи в посмішці розтягуються, як уявляю її у себе в дома. Як буде ходити на кухні в одній моїй футболці, ммм...

- Я хочу щоб ти до мене переїхала. Ти моя дівчина, ми разом спимо, а кататись постійно туди-сюди довго і гєморно.- продовжую вмовляти мою колючку, а та лиш мовчить і дивиться на мене невідривно.

- Ну, що скажеш?

- Саш, я не знаю.. Я ще навіть не бачила де ти живеш! Тобі не здається що ми занадто поспішаємо?

Сміюсь, ні дівчинко моя, ти від мене вже не втечеш..

- Ми вже спізнились. Потрібно було тебе ще після першого сексу, як первісній людині, закинути на плече і віднести до себе в берлогу.

 - Я подумаю, добре.. - сміється

- Нема про що думати, поки я в вечері буду зайнятий справами клубу, ти збереш речі. Завтра зранку заїду за тобою, а після роботи одразу до мене. 

Знову коротко цілую свою колючку і відхиляюсь. 

- Йди працюй, бо якщо я тебе ще раз поцілую, то тоді точно, поки не трахну, з кабінета не випущу!

Мала сміється і швидко виходить з кабінету, зачиняючи за собою двері.

Сідаю за стіл і прикриваю руками очі. Оце день.. Потрібно зібратись. Блять, що ж на душі так паскудно? 

Так. Я все контролюю. Я все роблю так як потрібно. Все буде добре. Мусить бути, бо я вже без неї ніяк...