Розділ 15

Іванка

Море.. Як же гарно! Під ногами гарячий, білий пісок. Теплий, сольоний вітер куйовдить моє волосся. Сонячні промені виблискують на водній поверхні, сліплючи очі. Закриваю повіки і відчуваю ніжні доторки до моєї щоки, посміхаюсь..

- Моя спляча красуня, вставай.. - поцілунок в кутик губ пробуджує остаточно. Шкода що то був лише сон, але тут в реальності, теж дуже класно!

Відкриваю очі, біля мене на краю ліжка сидить Саша, ніжно посміхаючись. В одних боксерах і футболці, з розтріпаним волоссям, але він зараз такий гарний..

- Доброго ранку мила - простягає мені букет троянд - нам вже час снідати.

- Привіт - посміхаюсь. Занурююсь носом в квіти, вдихаю ніжний аромат. Капєц як це приємно! - я зараз щось швидко приготую.

Кажу і одразу в голові прикидую, що є в холодильнику, щоб на швидку руку щось приготувати.

- Я вже все організував - з звабливою посмішкою, Саша повертається і ставить біля мене маленький столик, на якому стоїть кава, омлет, овочевий салат, хрусткі, ще теплі багети і розсипані цукровою пудрою круасани - Смачного моя дівчинко.

А я дивлюсь на це все і просто шокована, і в захваті, і взагалі...

- Дякую... Ти знаєш, якщо в мене таким буде кожен ранок, я на тобі одружусь!  - Сміюсь, дивлячись на трохи ошелешений вигляд Саши - Та не очкуй ти так, я жартую!

Саша посміхається до мене, і проводить пальцем по моїй вилиці, зачіпаючи губи.

- Ти неперевершена, знаєш? А взагалі.. якщо ти будеш мене такого кохати, то я тільки за.

Тепер вже ошелешений погляд в мене. Я ж дійсно просто пожартувала, щоб приховати свої почуття до Саши. Бо коли побачила цей сніданок, захотілось одразу кинутись в обійми, і зізнатись в коханні. А тут ..

Ми приймаємось снідати, перемовляючись і цілуючись. І це все настільки мило і ніжно, що хочеться, щоб це продовжувалось безкінечно.

- Ти вже купила малому подарунок?

- Так, ще минулого тижня. Він дуже хотів якусь нову, розрекламовану гру на комп'ютер. А так як Діма йому на таке гроші точно не дасть, то я купила. Все таки в нього день народження..

Я б чесно теж, на місці батьків не дала б дитині півтори тисячі на якусь гру. Але так як племінник в мене один, а день народження, раз на рік, то вже ладно, нехай дитина тішиться.

- Я теж замовив йому подарунок, його в обід доставлять в офіс. Подаруєш йому від мене? Я точно не зможу вирватись, ти ж знаєш скільки зараз роботи 

Малому сьогодні точно від мене дістанеться, не тільки подарунок, ще й прочуханки получить. Я ж пам'ятаю як очі в нього горіли, коли розказував мені що Сашко приходив. Але ж збрехав, малий пройдисвіт, що більше нічого не говорив.

- Обійдеться, вистачить з нього і мого подарунка.

- Ні Івась, будь ласка.. Я ж йому обіцяв.  - він взяв мене за руки - Це ж я його вмовив і просив не говорити. Тому і винен я. Але і обіцянки я свої завжди дотримую, тому, будь ласка, не відмов мені, добре?

Ну от що тут скажеш? 

- Взагалі то, я на тебе ще ображена, ти не виконав ранкове повторення вчорашнього вечора... - кажу типу ображеним тоном.

Саша починає сміятись, забирає столик на підлогу і втискає мене усім своїм тілом в матрац.

- Буду виправлятись, моя норовливо-зваблива колючка... - і припав до моїх губ голодним поцілунком.

Чи потрібно говорити що в офіс ми приїхали останні? Але які щасливі!