Розділ 14

Іванка

Наступні два дні минали в напруженій праці.

З восьмої ранку, до десятої вечора, наша сформована команда з дев'яти чоловік, не рахуючи мене і Саши, працювала практично без перерв. Навіть обідм і вечері, я замовляла прямо в офіс, щоб не витрачати даремно час. 

Роботи у всіх було дуже багато.

 Я так взагалі не мала коли в гору глянути. Робочий телефон практично не замовкав. Звіти, договора, документи - перевірити, надрукувати, узгодити... До вечора, я в же не відчувала ніг, голова гуділа, але я змушувала себе працювати далі. 

Можливо, якби до цього я вже працювала секретарем, було б не так важко, а от мені з не привички було справді не легко.

Дуже тішило те, що Саша повністю включив мене в роботу над проектом. Навіть радився зі мною на рівні з іншими! Це мене дивувало, але й було приємно, що йому важлива моя думка. 

Дивитися на Сашу в роботі, було одним задоволенням! Рішучий, цілеспрямований, а які в нього прогресивні ідеї! Те як він горів роботою - одразу розвіювало перше враження про те, що він розпещений мажор, що лише тринькає батьківські гроші.

Вся команда погодилась працювати ці дні без вихідних. О десятій вечора, штатний водій розвозив усіх по домах, а ми з Сашою могли залишитись ще на годину - півтори, завершуючи одні справи і плануючи на завтра нові. 

Нажаль, ці два дні, часу на побути у двох, практично не залишалось. Лише коли Саша підвозив мене додому, ми могли як ті підлітки, скажено цілуватись, віддавшись у владу пристрасті. Потім Саша їхав до дому, щоб хоч трохи поспати і переодягтись.

От і сьогодні ми знову засиділися, поки під'їхали до мого будинку було вже майже північ. Саша залишився на ніч у мене. Після душу, ми просто лягли на ліжку, стомлені, я одразу почала дрімати

- Дуже стомилася? - 

- Так. Та і ти теж виснажений..

- Ну не скажи... - Сашина рука почала вимальовувати на моїй спині візерунки, спускаючись до самих сідниць, притискаючи мене щільніше, до його міцного тіла. - Деяка моя частини тіла, не проти попрацювати..

- От ти невгамовний.. - сміючись відповіла - замучиш мене зовсім..

- Нічого мала, потерпи трішки. Закінчимо проект, візьмемо кілька днів відпустки і я влаштую тобі сексуальний марафон і справжню романтику.

- Мм.. звучить привабливо! Але завтра нам знову рано вставати.

- Так, хоч і неділя, та мусимо працювати.

- Блін, завтра ж неділя! - я різко сіла в ліжку, з цією метушнею з проектом, я зовсім втратила дні - Саш, мені завтра потрібно буде на години дві від'їхати з офісу. В племінника завтра іменини!

- Чорт, я й забув! - Саша стукнув себе по лобі, а я насупилась 

- А я що, тобі про це говорила?

-А.. - Саша видно трохи розгубився - так... Так, малий мені казав, коли я питав, чи зможу я тебе хоч в неділю знайти вдома.

Я уважно подивилась на Сашу, щось він дуже розгубився,коли я запитала. Дивно все це якось..

- Він мені цього не розповідав.. 

- Так то я попросив.. Не хотів, щоб ти знову від мене втекла..

- От хитрун, і що він у тебе попросив в замін? - я знаю свого племінника, він ще той хитрий жук!

- Що? З чого ти взяла? - дуже погляд невинний зробив, а я насупилась і стукаю його в плече

- Кажи давай! Я добре знаю свого племінника, він так просто, тобі б це, не говорив! - я вже почала сердитися. Це що ж виходить, ці двоє, в мене за спиною, змовились? Я відвернулась від Саши склавши руку на грудях

- Гараз, гаразд, не сердься колюча моя. - він сів позаду мене і почав гладити мене по плечах - Ти ж знаєш, що ти мені одразу дуже сподобалася. А сама навіть поговорити зі мною не хотіла. От я його і вмовив сказати. І він справді сказав, що тоді як прийду, з мене подарунок. Не ображайся дівчинко моя... 

Ну от як після такого можна ображатись? Правильно ніяк, але ж провчити і подражнити можна? Тому сиджу далі, не повертаюсь до нього.

- Ну мала.. - Саша притулився до мене зі спини і почав покривати шию і ключицю ніжними поцілунками

- Ти мене пробачиш?

- Я подумаю - ммм...а сама вже тремчу, від мурашок, що починають бігати шкірою

- А так? - Саша накриває мої груди руками, погладжуючи, стискає набряклі соски і одночасно кусає за шию. Ах.. з горла зривається стогін..

- Ну.. майже пробачила - чую хриплий сміх над вухом

- Ти дивовижна, моя колючка, ти це знаєш? - одна його рука спускається нижче і починає пестити вже вологе лоно, зачіпаючи всі чутливі точки. Аахх.. не можу стримати стогін задоволення. Тіло несвідомо вигинається на зустріч  - Моя пристрасна дівчинка.. - його пальці творять зі мною щось неймовірне. Мій мозок, наче переходить в режим сну. Є лише відчуття. Пристрасть що наповнює тіло, скручуючись тугим вузлом в середині . Його руки - які пестять всюди, губи - що заціловують, наче таврують.. Тіло - що втискає в себе. Його рухи в мені, що поєднують нас в одне ціле... і .... Вибух.. оргазм накриває з такою силою, що просто втрачаю відчуття реальності... 

Потихеньку приходжу до тями. Лежу притиснута спиною до гарячого чоловічого тіла. Саша легенько погладжує моє стегно

- Ти вже не ображаєшся на мене?

- Мм? - до мене вже напівсонної, не одразу доходить про що він питає.. - А... ну, повториш це саме ще зранку і я тобі точно пробачу..

Саша починає тихо сміятись, трішки припіднімається, щоб заглянути в мої очі. Дивиться з такою ніжністю, що серце починає щиміти.  Легенько гладить мої щічки, забирає пасмо волосся, заправляючи його за вухо і майже не вагомо цілує в губи:

- Я починаю закохуватись в тебе, моя колючка..

Шепоче... А я? Я не очікувала таких слів.. моє серце на мить завмирає, а потім починає калатати, наче навіжене.. 

Дивлюся в його темні, наче бездонні очі, в яких тону наче в глибинах океану. На м'яку, ніжну посмішку, на ці звабливі ямочки на щоках.. і розумію що я вже.... Я вже по вуха в нього закохалась...