12.1

- Не потрібно з мене приколюватись..

- А до чого тут приколи? Іванко я повністю серйозно! Ти мені подобаєшся! - дивлюся в очі Сашка і намагаюсь зрозуміти - це що дійсно не сон? Не плід п'яної уяви? 

- Просто мені не віриться...

- Я розумію, я ж весь такий крутий - грає бровами, от телепень, стукаю його кулачком по плечу.

- Я жартую - Саша ловить мою руку своєю, великим пальцем, розкриває мій кулак і цілує долоню, здригаюсь від цього дотику. Та Саша розцінює це по своєму, він проводить по долоні кінчиком язика - а в мене мало ноги не підкошуються від інтимномності цього жесту

- Мала, я ж тобі подобаюсь, так?

- Так.. - наче заворожена його діями, слідкую, як він кладе мою долоню собі на плечі, а тоді своїми пальцями, веде по моїх руках аж до шиї, погладжуючи і масажуючи потилицю. Ммм .. зараз замурчу як кішка

- Тебе ж тягне до мене, не менше ніж мене до тебе, ми вже й сексом з тобою займались, але тепер.. - Саша дивиться в мої очі, так пильно, наче хоче побачити саму душу - Тепер я не хочу сексу, тепер я хочу з тобою кохатися, хочу тебе всю! То ти згодна? Згодна бути моєю дівчиною? 

Ну от і як тут встояти? Якщо лише від одних слів, я готова розтіктися калюжкою, не кажучи вже про дотики його пальців, які просто зводять з розуму...

- Так, згодна..

Губи Сашка розливаються в посмішкі, він нахиляється і цілує мене, легенько, ніби боїться злякати, а тоді зриває з мене рушник і втискає мене в своє тіло. Мм... Стогін вириваєтьсяї у нас одночасно. Як солодко і гаряче. 

Саша підхоплює мене під сідниці, змушуючи обхопити його ногами, і притискає до стіни. І я знову не можу стримати стогін. Відчуття холодної стіни за спиною, і гарячого тіла спереду, а ще руки і поцілунки які доводять до безумства.... Оохх... Я наче палаю з середини. Відчуваю його руки, що розводять пелюсточки моєї квіточки..

- Така гаряча, волога і вся для мене.. - не говорить, хрипить, а тоді входить в мене, повністю, до упору, а я не можу стримати крик насолоди - Моя! Як я цього довго хотів, знову, опинитись в тобі! - говорить між поцілунками і рухається в мені..

Ми кохаємось, як навіжені, прямо біля стіни, наче два обкурені підлітки, що дорвались один до одного. Цілуємось, випиваючи один одного, як два подорожніх в пустелі, що дорвались до оазису..

В середині все скручується, стискається мов пружина яку затисли сильніше ніж потрібно і вибух.. дахозносний, нереальний, наче зародження всесвіту. В очах зірочки, голова їде, та це вже точно не від алкоголю....

- Ти, просто неймовірна, моя колючка, моя... - ще декілька рухів і Саша різко відсторонюється, вивергаючись мені на живіт...

Ми так і стоїмо біля стіни, хвилину, дві, спираючись однин на одного і намагаємось відновити дихання..

- Народ, майте совість, п'ята ранку! - я здригаюсь одночасно з Сашою. Боже, я ж зовсім забула що Марина в мене залишилась. Добре хоть не зайшла сюди, а з коридору гукає..

- Марин, ми тут не одягнені..

 - Не хвилюйтесь, я не дивлюсь. Але на твої крики, можуть сусіди позбігатись...

- Я більше не буду... - ми починаємо одночасно з Чашкою, тихо сміятись, оце нас понесло.... Але Марина права, потрібно трішки тихіше. В мене квартира в звичайній панельній дев'ятиповерхівці, а звукоізоляція тут... вірніше її тут наче й немає взагалі.

- Не потрібно обманювати - Саша схиляється до мого вуха і міцніше притискає до себе, даючи зрозуміти що він вже готовий до наступного раунду - Ти завжди будеш кричати від насолоди, коли ми будемо кохатись.. 

- Ммм... Це обіцянка, чи погроза? - кокетливо заглядаю в його очі, одночасно рухаючись пальчиками по його тілу і наче не наром зачіплюю здибленого прутня...  Його очі темніють, дихання збивається, він знову підхоплює мене на руки і несе до спальні.

- Зараз покажу...

*********