11.2

Тисну на дзвінок і чекаю. 

Звісно з першого разу ніхто не відчинив, тому тисну знову і починаю ще й у двері стукати. 
Ти мені відчиниш крихітко, тікати тобі нікуди, і ми поговоримо. А заодно і по своїй апетитній дупі отримаєш, за те що спокою мені не даєш. 
Чую якесь вовтузання за дверима, щось впало, а тоді двері широко відчиняються, і я тупо забуваю як дихати... 

Переді мною стоїть Іванка. Боса, одягнена лише в мереживні трусики і в напів прозору майочку, на тонких шнурочках, через яку видно темні соски на її вершинках... 

Сковтую. Піднімаю погляд вище. Волосся, трохи розстріпане, спадає хвилями на плечі. Припухлі вуста, складаються в подобі дудочки, а засолов'їлий погляд, проводиться по мені знизу в верх.. 

Від цієї картини на мить завмирає серце, все в середині напружується, а в штанях стає нестерпно тісно!

- Все мала, буду карати і милувати! 
В один, широкий крок, долаю відстань між нами, хапаю однією рукою за талію, іншою під пружну дупу, змушуючи обійняти мене ногами і притискаю до стіни. 

 Впираюсь в її губи поцілунком, не ніжним - караю! За те, що відчинила двері в такому вигляді! За те, що заводить з одного погляду! За те що колючкою засіла під шкірою! 

Ви думаєте, вона злякалась? Ні! З такою ж жагою і пристрастю почала відповідати! А потім різко вкусила! Ай..! Відштовхується й пихає в груди:

- Що, не знайшов кого тра..трахнути, до мене прийшов?! - от п'янчужка! Язик аж заплутається.. ловлю її руки і притягую до себе

- Я і не шукав! - намагаюсь зловити її очі, та певно вона досить випила, адже її добряче хитає.

- Пусти мене! - хоче вирватись, та я не даю. А потім застигає і намагається сфокусувати свій погляд на мені - Як не шукав? Чому не шукав? - а я лише посміхаюсь..

- Бо з недавніх пір, одна білява колючка засіла в моїй голові!

- Але.. але ти був в клубі! - вже спокійніше, але з докором мені говорить.

- Був, адже він мій! І мені, як його власнику, там теж потрібно працювати.

- Я а...а я... Пробач . - мала засоромившись, опускає погляд

- Ее.. ні.. Одним вибач ти не відмажишся! - підхоплюю Іванку на руки і несу в прочинені двері спальні. Кидаю її на ліжко і починаю роздягатись.

- Що.. ти..  

- Знімай трусики, ти заслуговує ш на покарання!
Бачу як розширились її очі, але в них немає страху, там хлюпає бажання! Дихання зробилось глибоким, тяжким. Але вона не рухається!

- Або сама, або я їх розірву! - гарчу, намагаючись стриматися. Мала продовжує дивитись на мене і облизує губенята. Ммм..

- Сама на просилася! - в долю секунди, опиняюсь над нею, перевертаю, і одним помахом руки рву мереживний клаптик. 

Підтягую Іванку до себе, ставлю на коліна і гладжу пружну шкіру її апетитних сідниць. ммм.. яка ніжна! Хочу її до дурі!... Але.. спочатку покарання! Тому, смачно заціджую долонею по половинці! 

- Ох.. - не то кричить, не то стогне, а я вже гладжу, цілую і злегка покусую  пружну шкіру. Певно, мою колючку це заводить не менше за мене. Вона прогинається в спині і ще більше випирає свою апетитну дупу. Лясь! І теж саме проводжу з другою половинкою! 

Сукааа... Як же хочу її. Але не можна! Точно не тоді коли Іванка п'яна і не контролює себе. Не хочу щоб вона на ранок на мене злилась.

Не скажу, що я весь такий правильний, і не трахав п'яних дівчат. Було, і не раз, але зазвичай ми пили разом. Та й мені було пофігу. А тут так не можна!
Відпускаю малу, лягаю на бік і тягну до себе свою злючку-колючку. 

- Спи мала, зранку продовжимо! - Іванка затихає на декілька секунд, а тоді різко сідає на ліжку 

- В сенсі зранку? - питає шоковано

- В прямому. Ти покарана. А ще п'яна і не відповідаєш за свої дії. Тому лягай - стукаю долонею по ліжку поряд з собою - продовження буде зранку.

Іванка на хвилину висне, дивиться на мене недовірливо, а тоді демонстративно лягає на інший край ліжка, спиною до мене. Чую як невдоволено сопе, як той їжачок. Посміхаюся.

- Ні мала, так не буде - тягну її за почервонілу дупу до себе. Пручається колючка. Сковую її ноги своєю, фіксуючи. Теж саме роблю рукою з її руками, і притягую до свого торсу. Зариваюсь носом в її волосся.

- Мм.. мала, ти дуже гарно пахнеш, квітами і ще чимось ніжним. - Іванка завмирає, перестає пручатись - Я хочу тебе. Дуже! Але коли ми будемо нарешті кохатися, я хочу щоб ти була тверезою. А зараз спи, моя норовлива колючка.