10.1

Іванка 

Ммм... Ці обійми .. Чому в них так хочеться розчинитися? Чому так хочеться, відключити думки, здоровий глузд і просто віддатися емоціям, почуттям, які розпинають груди... 

Чому Саша так на мене діє? Адже ніколи, і ні до кого, я не відчувала таких почуттів...

В мене були хлопці з якими я проводила час. Але після того, що було в моїх батьків, я не шукала кохання,  не хотіла навіть зв'язувати себе якимись стосунками, та все таки фізіологія брала своє...

Тому, я давно не дівчинка, але жоден чоловік не діяв на мене так як він... Наче мій власний вид наркотику, який відключає здоровий глузд, залишаючи лише бажання, якому практично неможливо опиратися... 

Але я мушу! Не можна піддаватись на це! Бо з тими відчуттями, які в мене викликає Саша, я можу у нього закохатися!... Боже... тільки не це! 

- Спочатку, я хочу їсти! - Вивільняюсь з його обіймів і сідаю на диван.

- Гаразд, сподіваюсь ти любиш суші?

- Так, люблю. А ці, з вугрем і копченим лососем взагалі мої улюблені! - я трохи шокована дивлячись на стіл, адже тут стоять мої улюблені види суші. Якби я робила замовлення для себе, то замовила б саме те, що знаходяться зараз на столі. Але як? Хіба у нас можуть настільки збігатись смаки?

- Значить я не помилився, і ми з тобою дійсно споріднені душі! - Саша посміхається до мене і моргає... 

- До чого тут споріднені душі? Якщо в нас з тобою збіглись смаки, це ще нічого не означає... - фиркнула. Не можна, не можна піддаватись на його чари і харизму. 

- Іваночко, ну чому ти така колюча? Ти ж сама бачиш і розумієш, що нас тягне одне до одного! Чому ти пручаєшся?

Тому що боюсь... але на скажу цього. Я важко видихнула...

- Давай спокійно повечеряємо, а тоді поговоримо, добре? 

- Гаразд, як скажеш. - Саша сів поряд на диван, і ми приступили до вечері.

Ми їли в тиші. Вино я пити відмовилась, не хочу щоб дало в голову, все таки я ще на роботі, та і завтра рано вставати, бо знову ж таки на роботу. Саша постійно кидав на мене погляди, ніби оцінюючи, чи продумуючи подальші дії. А я намагалась впорядкувати думки, щоб пояснити йому, тай напевно і собі також, що ніяких стосунків я не хочу, що вони мені не потрібні.

Я саме куштувала шоколадний фондан, коли помітила як Саша завмер дивлячись на мене

- Що? 

- Тут у тебе... - він підняв руку і великим пальцем, забрав з куточка моїх губ краплину шоколаду, а потім швидко облизав палець. Від цього жесту, моє серце на мить зупинилось, а потім полетіло галопом - Солодко.. - низьким, хриплим голосом прошепотів...

Мить, і його губи накрили мої, зминаючи їх в пристрасному поцілунку.  Я не мала сили протистояти його натиску, тому одразу відповіла на поцілунок. Пристрастно. Палко. Гаряче. 

Він рукою, що тримала мене за потилицю, сильніше стиснув моє волосся, змушуючи задерти голову вище, поглиблюючи ще більше поцілунок.

Ммм.. стогін, один на двох. Як же солодко! Тепер вже я запустила руку в його волосся, зминаючи і погладжуючи його потилицю. 

Не розриваючи поцілунок, Саша потягнув мене на себе, змушуючи перекинути одну ногу через нього і сісти на верхи.

 Боже! Від такої близькості тілом пронеслось тремтіння, а збудження шаленою хвилею осіло в низу живота.

Поки я обіймала і гладила Сашу за плечі, він уже розстебнув піджак і обома руками пестив моє тіло під блузкою. Від його долонь йшов жар, від якого я згоряла. Однією рукою він накрив груди, зтиснув і потягнув за сосок.. Ахх...

- Мріяв про це всю ніч - Саша відірвався від моїх губ і почав вкривати моє обличчя, а потім шию поцілунками - Хочу тебе, хочу прямо тут, на цьому столі..

Раптом в двері постукали. 

Я в моменті підскочила на ноги, і швидко почала поправляти на собі речі. А якби зараз хтось зайшов, а ми тут.. Боже! Всі мої внутрішні настанови полетіли коту під хвіст, лише відчувши його губи. Ні, не можно цього...

В двері постукали знову, Саша вилаявшись, попрямував до дверей, на ходу поправляючи на собі сорочку і застебнув гудзики. Коли я встигла їх розстебнути?

Він відчинив двері, але не впустив відвідувача, ставши в дверях і закриваючи вид в кабінет.

- Що таке?

- Вибачте що турбую. - почула я низький, тихий голос - Олександр Вікторович, ваш батько не зміг вам додзвонитись і подзвонив на пост охорони. Просив передати, щоб ви терміново йому пере телефонували.

- Добре дякую.

Чоловік пішов, а Саша повернувся до мене

- Зачекаєш мене, я поговорю з батьком і відвезу тебе.

- Ні. Я на таксі, мені потрібно додому. - я не хотіла залишатись поряд, мені потрібно привести думки в порядок..

- Але ми не поговорили!

- Бо ми не говорили!...  - він хотів мене обійняти, але я відійшла на два кроки - Саша ми на роботі і... все дуже швидко.. я ... - Саша насупився і склав руки на грудях.

- Поясни мені, що саме тебе не влаштовує? Що не так?

- Саш, твій тато чекає від тебе дзвінка. Певно щось термінове, раз він аж на пост охорони подзвонив. Давай завтра поговоримо. Добре? -

Саша дивився на мене напруженим поглядом з під лоба. Так, я знаю, що я тікаю як боягузка, але я не можу по іншому...

- Підійди до мене - тихо попросив

- Саша я...

- Просто підійди, на одну хвилину і я тебе відпущу.
Саша подав руку і чекаючи поки підійду, а я вагалась.. не хотіла, але він так просить, так дивиться... Видихаю..  Підходжу ближче і подаю руку. Саша тягне мене на себе, пригортає в обійми і цілує в маківку

- Іванко, щоб ти там собі не надумала, я хочу щоб ти розуміла - він трішки відпускає мене, бере в руки моє обличчя, змушуючи подивитись в очі - Ти мені подобаєшся! По справжньому. І це не просто сексуальний потяг. Я хочу більшого, ніж просто сексу. І я не відступлю. - від його слів в душі розливається тепло. Я бачу в його очах вогонь і обіцянку чогось... більшого, глибшого.

- Саша, я.. - та він не дає мені договорити, прикладаючи палець до моїх губ.

- Тихо. Подумай над тим що я сказав, а завтра ми поговоримо. - він залишає короткий поцілунок на моїх губах і відпускає - а тепер іди, вже справді пізно. Доброї ночі.