Коли все, не як хочеться....
Злий! Який же я злий!
Сьогодні цілий день, я злий як сам чорт!
По перше - сподівався, що якщо не зранку, то в обід точно, затисну Іванку і трахну прямо на робочому столі.
Я пів ночі спати не міг - лише уявляв, як ми будемо на ньому "працювати"!
А ця?! Обламала мене як малолітку - " на роботі - робота!" Щоб тебе!
Я б можливо і не погодився, але зерно розуму в її словах було - роботи і справді до гібенської матері. Адже я хотів не тільки Іванку отримати, але й батькові довести, що він помилився! Коли не допустив мене до роботи на фірмі.
Але й Іванка! Чорт, якби йшла мова про те, щоб просто затягти її в ліжко - то було б просто, адже я бачу, що нас обох, наче магнітом тягне одне до одного. Тим більше знаючи яка вона смачна, пристрасна, яке в неї звабливе тіло мммм..... Але ж тут інше, потрібно саме закохати її в себе - а в мене ще й часу не так багато є.
Злюсь!
Бо вона сука, гарна! Прийшла вся така бізнес-леді! На неї вже пів офісу оглядається! Сьогодні, як почув розмову хлопців з проектного відділу:
- Ти бачив, яка краля в головного за секретарку? Я б їй вставив!
- Звісно бачив! Я б теж з такою не проти замутити...
Сукааа... Заледве стримався, щоб не влетіти і не врізати їм. Будуть тоді зуби собі вставляти!!
Я то звісно завалив її роботою зі злості, за те що зранку мені відмовила. Але коли трохи охолов, зрозумів, що так її прихильності точно не доб'юсь. Хотів запросити на обід, під приводом типу, обговорити деталі і м'яко підбити на продовження вечора в мене. Та де там!!
Підходячи до дверей почув, що який хрін, вже на каву її кличе! Сука, вб'ю!
Вилетів з кабінету, думав зараз придушу обох! А ця ще й фліртує! Секретарка хрінова! Фліртує, прямо переді мною! На обід вона з ним піде! Так я і дозволив! От і завалив ще більше її роботою!
Ото видумала - я ревную... Ага діждешся, я навіть слова такого не знаю!
Повернувся в кабінет, а всидіти на місці не можу. Курва... Зараз би в спортзал, погамселити грушу, чи з Русланом в спарингу.
Чорт, я що дійсно ревную? Це що, через це мене так ковбасить?
Та ні, ніхрена! Я просто дратуюсь, що її хтось зацікавити може, а мені потрібно її в себе закохати. Я не можу програти парі! От. Точно, все логічно.
Але злість і роздратування нікуди не зникає. Сукааа.
На моє щастя, почалися зустрічв з керівниками відділів, вони йдуть один за одним.. От на них можна і злість зірвати! Бо навіть з того що я вивчив, за ці пів дня, було зрозуміло що працювати - працюють, але не стараються!
Навіть тей проект ЖК, який в нас перехопили конкуренти, можна було зробити набагато краще! Зараз стільки нових стилів будівництва, нових технологій, модних рішення дизайну і всього іншого, а в нас - чуть не совок... Але що тут взяти, як більшість керівників під-пенсійного віку. Тому, як грізний начальник, і як то кажуть "нова мітла" - кожного грузив питаннями, критикував і погрожував - не буде результату, будуть без роботи!
Коли робочий день закінчився, мій шлунок дав про себе знати, адже на обід я не ходив. І тут до мене дійшло, що Іванка на нього також не ходила! Через мене! Бля... ідіот.. це так я хочу їй сподобатись?
Ну і як тепер реабілітуватися? Попросити пробачення і запросити в ресторан? Ні.. може послати... А якщо?....
Довго не думаючи, переглянув нотатки, де записано що Іванка любить їсти (Дякую малому) зупинив свій вибір на сушах. А ще вино, фрукти і десерт. Замовлення доставлять хвилин за сорок, організую все прямо тут. Все буду задобрювати-закохувати цю злючку-колючку!
Вийшов забрати замовлення - а її нема! Спочатку аж в ступор впав, але дивлюся - комп'ютер не вимкнутий, документи на столі - хухх.. значить просто вийшла.
Забрав замовлення, швидко все розставивши, налив вино і пішов забирати цю красуню їсти. Вийшов а її все ще немає! Чорт може дійсно пішла? І що все так оставила, нічого не сказала і пішла? Я аж розгубився! Але ні, є. Ображена... Гарчить...
Мм.. навіть сердитись їй личить. Ну нічого, я вмію бути лапочкою... Вибачаюсь і веду її в кабінет, бачу шоковане обличчя, так дівчинко, я вмію бути романтичним...
Яка ж вона красива зараз! Обіймаю її зі спини
- Робочий час закінчився мила, тепер можна і поговорити.... - Іванка здригається, але не відштовхує... ммм.. може все таки ми і на столі сьогодні "попрацюємо"...