********

 Нарада пройшла як і передбачалось.

 Усі в легкому ауті, що батько залишив компанію на два тижні, не на замісника, чи когось з керівників відділів, а на мене. Та я і сам досі в це не вірю...

Що тут сказати. Практично усім тут далеко за сорок. Усі вони мене добре знають. Ще з підліткового віку я був тут частіше ніж у дома. Захоплювався роботою дизайнерів і конструктів. Бачити, як на твоїх очах з нічого створюють картинку проекту, далі створюється макет - мініатюрна копія майбутньої споруди. А потім на власні очі бачити, велику збудовану будівлю. 

Саме тому я пішов навчатися на архітектора. Я син свого батька, і хотів продовжувати його справу. Допомагати, творити і створювати! 
Та все пішло шкереберть, ще до того як я закінчив навчання - мати... Вона покинула батька, покинула мене. Зрадила.... 

Батько, який і до цього був, скажімо так - мало емоційний, взагалі став наче монументальна глиба.
Він відтягував моє навчання як міг, відправив в Лондон на два роки на стажування. Але навіть після того, відмовився брати до себе...
Знаючи його таким, дуже неочікувано  прозвучали його слова 

- Ти здогадуєшся чому я взяв саме тебе на заміну?

- Якщо чесно, то ні. - я хмикнув - мені іноді взагалі не зрозуміло про що ти думаєш, і чого насправді хочеш. - я уважно дивився на батька, намагаючись зловити найменшу емоцію, найменший рух, який покаже його справжні почуття - Ти ж знаєш, ми з тобою хоч і рідні батько та син, але близькими нас не назвеш.

Я намагався говорити без емоційно, та все рівно на останніх слова голос майже стих. Та погляду я не відвів. Бачив, як напружилась рука що стискала ручку, помітив, як щось невломиве промайнуло в батькових очах. Емоція - яка наче метеорит в небі, майнула і зникла, розчинилась в синіх, холодних очах. 

Мої були темно карими, як у матері. Можливо, саме тому батько не хотів мене бачити поряд, не хотів дивитися...

- Я хочу реформувати усі відділи - холодний голос батька порушив мої думки - Світ змінюється, технології, нові розробки, нові напрямки. Здається мені, ти колись хотів цього. Я даю тобі таку можливість. - в мене від здивування аж очі на лоб полізли. - Поки мене не буде, ти можеш проаналізувати все, роботу усіх відділів, передивитись проекти, поглянути на все свіжим поглядом. Усі свої ідеї скидай мені. Будемо аналізувати, вдвох з тобою, і якщо вони того варті - впроваджувати. Заразом придивися до моїх працівників, практично усіх ти знаєш. Можливо побачиш те, що я пропустив. Знайдеш хто кріт, а кого просто потрібно замінити.

- Думаю, у тебе вже й так є припущення хто кріт, чи не так?

- Так - батько згідно кивнув головою - але я добре знаю Алімова... і точно знаю, яким він уміє бути "переконливим", тож не здивуюсь якщо тут не один не "добропорядний" працівник. Тож, сину, в тебе багато роботи.

Батько встав і рушив до виходу, вже в дверях повернувся, глянув на мене і раптом видав.

- Якщо не спрацюєшся з секретарем, найми когось зі сторони. Бажано когось знайомого, кому зможеш довіряти.

- Чому я з нею не спрацюють? - запитав я здивовано 

- Я бачив як ти на неї дивився. Ти мій син, я добре тебе знаю. Вона гарна дівчина, але з характером. Таких як вона - завойовують. Вони самодостатні і не терпітимуть, не відповідного відношення. Тому я не здивуюсь, якщо вона за тиждень від тебе втече. - і не чекаючи відповіді пішов.

Ну і що на це сказати?  Те що Іванка буде моя, то вже факт. Так вона з характером. Але в цьому сам смак! Зробити її своєю, закохати, щоб почути зізнання, це буде і азартно, і до біса приємно! Тим паче що згадки про нашу ніч, переслідують мене постійно. 

Її тіло, яке так відповідало на кожен дотик, її стогони, що ще більше розпалювали кров! Від цих думок, видінь нашої ночі, в штанях знову стало тісно. Чорт...

Зазвичай мені вистачало однієї ночі, ну двох-трьох - якщо сподобалося... А тут... Тут розумію що мені буде мало декількох ночей, і чомусь від думки, що після, вона піде, і я її більше не побачу.... Сука... не відпущу! Принаймні, поки не насичусь сповна. 

Але це чортове парі... Хоча... їй навіть після його закінчення, знати про нього не потрібно.
Так я побився об заклад на неї, так це не дуже правильно.... Але, я не збираюсь її ображати, робити боляче. Просто...  краще запишу на відео, як вона скаже що кохає мене. І все. І Іванка моя і авто!

А коли набридне - просто спокійно розійдемося.
Клас? - Клас!

 І хто сказав що я не крутий?!
Потрібно буде тільки поговорити з Русланом, щоб він не проговорився.....