8.1

                                Ну чому обов'язково не можна?!
                                А якщо дуже хочеться?

Олександр 
- Ну що друже, вже налагодив контакт? 

- Та йди ти! 

- Що все настільки погано?

- З перемінним успіхом. - я зійшов з бігової доріжки і протер обличчя від поту.  - Який чорт мене за язик потягнув з цим парі?

- Я тебе не впізнаю бро! Коли це ти пасував перед труднощами? Чи можливо... тебе ця крихітка зачепила?

- Ти що? Та до чого тут це? Мене батько на фірму викликав заміняти його, а ще клуб залишити без нагляду не можу, на цю дівку навіть не знаю де час знайти! - Про те, що й так думки про неї голову не полишають - мовчу. Я навіть собі зізнаватися не хочу, що вона... Чорт, як же це все не вчасно!

- Ого, а що це татусь твій так активізувався?  Скільки років до фірми не підпускав, а тут замінити його?..

- Хто його знає, можливо це ще одне його випробування? - не хочу посвячувати друга в проблеми фірми. Не те що, я йому не довіряю, просто він коли вип'є - занадто багато говорить лишнього, а компанії в нього бувають різні, тож, тут швидше пересторога, щоб не бовкнув кому не потрібно.

- Ну тоді... Відмовся від парі! Визнай програш і все, однією проблемою менше!

- Ага, і віддати тобі мою кукуську! Та ніколи! В мене все під контролем, навіть спільник є!

- Та ти що! І що Захар сильно допомагає? - і рже як коняка...

- А до чого тут він? В мене інший помічник - її племінник! - бачу як здивовано підіймає брови -  Він вже мені ціле досьє скинув: що любить їсти, пити, улюблені квіти, музика, навіть про що мріє! Ще б знайти час між роботою в офісі і клубом. Але й тут в мене є деякі ідеї. Тож готуй ключі на передачу!

- Ой, ой, ой. Ти спочатку дочекайся заповітних слів, а то вже пір'я розпустив! Ключики йому готуй! Дивись щоб над своїми не плакав.

І тут наче на підтвердження його слів, чую звук вхідного повідомлення. 

Малий "Івася з завтрашнього дня виходить на роботу, секретарем, на два тижні, буде заміняти подругу."

Чорт. От же ш. Й так часу не має, так ще й вона буде на роботі пропадати.

Я "Дізнайся де саме, що за фірма!"

Малий "Не можу, мене вже тато забрав"

Я "То попроси нехай він запитає, а ти мені напишеш"

Малий "Ти що забув хто мій тато? Він одразу зрозуміє, що щось не так."

Твою ж.... І що тепер робити. Поглянув на годинник - восьма вечора. Може зараз до неї навідатися?

Я "Вона зараз дома?"

Малий " Так, але до неї подруга прийшла, а це на довго, тож ти сьогодні в прольоті :)"

Сука ..... 

Малий "Не забудь, що в мене в неділю день народження! Ми в кафе святкувати будемо, там і Іванка буде - от і побачитесь. Заразом і айфончик-телефончик мені подаруєш!"

Не дитина а маніпулятор! Малий, хитрий, і сука кмітливий виявився. Додумався мою з ним розмову біля дверей на диктофон записати. А потім показав і каже " Щоб точно не обманув мене" - от же ш сімейка!!

Та ще й телефон йому при батьках маю подарувати - бо ж так просто, він в нього взятися не може. Ото я вляпався! І сам же себе в це лайно закопав! Курва!!!

Але я - не я! Якщо це парі не виграю. Та ще і приз подвійний : гаряча Іванка і авто Руса!

Таак... Що там в мене на завтра? 
На три потрібно буде зганяти в офіс на нараду, де батько представить мене як свого замісника. А далі до ночі я вільний. Отже Іванко чекай в вечері гостей!

На наступний день я з думками і в очікуванні цікавого вечора зайшов в офіс до батька і уявіть мій шок!

В приймальні стоїть Іванка і її подруга з клубу!

- Ви?

- Ти? - вигукуємо одночасно! Значить ось де ти дівчинко працювати зібралась! Все таки доля любить мене!

- Ну що, будемо знайомі дівчатка!

По тому якими шокованими вони виглядають, розумію що вони не знали, ні про те, як я виглядаю, ні про те, що саме в мій клуб, вони по батькових запрошеннях ходили.

Від ступору дівчат рятує мій батько, який виходить з кабінету.

- О сину, ти вже на місці.

- Так, тільки увійшов, саме хотів з дівчатами познайомитись.

- Ну що ж, це Роксолана - вказує батько на чорняву подругу Іванки - мій секретар і помічник. Але тобі з нею знайомитися не обов'язково, вона на два тижні взяла відпустку. А це Іванка -  саме вона, буде на цей час твоїм секретарем. 

Я подаю дівчатам руку в знак знайомства. Іванчину спеціально стискаю сильніше, підмигую і посміхаюсь на всі тридцять два. 

- Дуже. Дуже радий знайомству.  - і не чекаючи відповіді, йду в кабінет батька. Ось так крихітко!

Тепер точно і тачка і Іванка мої!!!