8

Минулого разу, коли я Росю заміняла, директора на місці не було, десь на зустрічі був. А сьогодні як побачила його - брррр... Оце індивідуум!

 Десь за п'ятдесят. Високий, широкі плечі, збитий, коротка зачіска. Чорний костюм наче влитий, сурове, з гострими рисами обличчя. Якби побачила десь на вулиці, подумала б що це, або якийсь агент спец-призначення, або бандит в законі... І окремо потрібно відзначити - холодні сині очі, від їх погляду одразу шкіра сиротами вкрилася. І згадалась пісня " а ти такий холодний, як айсберг в океані..." Жуть! І це Рося каже, що він в хорошому настрої! 

- Боже подруго, як ти з ним працюєш?

- Насправді, він хороший керівник. Суровий, але справедливий. Його тут усі поважають, його слово закон. І за півтора року що я тут працюю, я жодного разу не чула, щоб він на когось кричав.

- Та йому і не потрібно, він же ж напевно одним поглядом заморозити може... Скажи, а ти, за той час ,поки з ним працюєш - бачила щоб він посміхався?

- Я.. а.. Слухай, в нас мало часу. Яке тобі до нього діло? Тим паче що він завтра їде, а показати мені потрібно тобі ще багато.  І Рося стала продовжуваии мені все пояснювати.

Намагаюсь заспокоїти свою голову, все розкласти по поличкам і запам'ятати. Так, треба хвилину  помедитувати. Вдих-видих.

Чорт, ще б допомагало. А то в мене від цієї медитації скоро тахікардія буде!

Ну не моє це - бути секретарем! Але подругу не підведу, тому беру себе в руки і запам'ятовую все необхідне.

Поки вона проводила мені швидкий інструктаж, я намагалась по максимуму вловити всі нюанси. 

Минулого разу я лише дзвінки приймала і на листочку записувала хто і що хотів. А тут, я мусила перейняти на себе усі повноваження секретаря! 

Рося саме показувала як сортувати і відповідати на листи, коли директор покликав нас в кабінет

- Роксолано, збери за годину усіх керівників відділу в конференц-зал, я повідомлю про свій від'їзд і заміну.

- Віктор Іванович, замість вас завжди залишався Олег Петрович, але він ще не повернувся з.. - він не дав їй договорити. 

- Поки мене не буде, замість мене буде керувати мій син Олександр. Покажіть Іванці все необхідне і можете бути на сьогодні вільні. Мій син буде за пів години, одразу повідом. Поки що все.

Ми вийшли з кабінету а до мене тільки зараз дійшло що Віктор Іванович сказав.

- Росю ми так не домовилися, тиж говорила що тут нікого не буде, і я все необхідне просто буду переадресовувати на заступника, чи спілкуватись з ним по телефону, а тепер виходить що?

- Івась я сама шокована. - Рося і справді виглядає здивованою і дещо розгубленою.

- Чому? Якщо він його син, то логічно, щоб він залишив його собіна на заміну.

- Ти не розумієш! Я його сина, за півтора року, що тут працюю, жодного разу тут не бачила! Я не знаю що в них там сталося, та вони практично не спілкуються! Все що мені про нього відомо, це те що він бабій і гульвіса. Він не працював в компанії жодного дня! Єдине чим він займається зараз - це відкрив нічний клуб, доречі той самий, в який ми з тобою ходили на вихідних. Віктор Іванович віддав мені квитки, які йому син прислав.

Я здивовано дивлюся на подругу. Якщо все дійсно так, то чому Віктор Іванович ставить замість себе свого сина? Як він тут буде керувати? 

- Боже ж ти мій Росю! Це що я буду на побігеньках в розпещеного мажора? Ти ж розумієш, що з моїм характером, я його тут за два дні при б'ю?!

- Івась пробач... Я ж не думала що так буде... Ти... ти що тепер відмовишся? - дивиться на мене таким нещасним поглядом.. Чорт, чорт, чорт!... Ну не можу я їй відмовити, адже такий шанс їй випав вперше за декілька років. 

- Добре, але лише заради тебе. Та май на увазі, ти ж знаєш мій характер, якщо-що,  то яму для нього ти копаєш! 

- Іванка! - ми обидві сміємося - не перебільшуй! Я буду постійно на зв'язку, якщо що - будеш телефонувати. Може він взагалі нічого такий?!

В цей час в приймальню відчиняються двері, ми одночасно з Росьою повертаємо голову до дверей і я, наче в уповільненій зйомці слідкую за тим як в кабінет входить... Чорт, це ж той самий Саша з клубу!

- Ти?

- Ви?