********

Іванка

Ми з Роксоланою розмістилися на кухні. Я швидко порізала торт, поставила келихи і вже з нетерпінням чекала розповіді, що ж там таке сталося, що подруга прийшла під кінець робочого дня з тортиком і шампанським!

Рося саме підняла келиха, як в кімнату заглянув Ярослав, чемно привітався

- Оо! Ви щось святкуєте? А мене покликати? Я теж тортика хочу!

Довелось знову перерватись, зробити Яру чай, на тарілку декілька кусочків торту і ось нарешті він пішов в кімнату дивитись якийсь фільм.

Рося підняла келих і каже:

- Івась! Давай вип'ємо за мене! - її очі аж горять від радості!  Певно сталось щось приголомшливе.. - Мені сьогодні зателефонували з однієї редакції, сказали що їм сподобалася моя книга і вони хочуть обговорити її видання! Уявляєш?!!!!

- Ураааааааа!!!!! - я не стримуючи емоцій кричу на всю квартиру! Ставлю свій келих і сильно обіймаю подругу - Вітаю! Вітаю люба. 

Я безмежно щаслива за неї! Рося стільки працювала для цього, стільки різних видавництв обходила! Вона пише чудові детективи, і історії в неї завжди дуже цікаві і захоплюючі . Я беру до рук келих:

- Тоді давай вип'ємо за тебе! За майбутнього автора світових бестселерів!

Ми п'ємо і я знову обіймаю подругу.

- Ну, давай розповідай! Що, як, мені ж цікаво!!!

- Я поки що боюся навіть думавати на перед щось. Загалом зателефонували мені в обідню перерву, я саме бігала за дорученнями шефа. Чоловік представився заступником директора видавничого дому. Сказав що їх дуже зацікавили мої твори, тому вони хочуть обговорити публікацію і видавництво моїх книг! Уявляєш?!

Я саме виходила з податкової, коли він подзвонив, сіла на лавочку, слухаю його, і щипаю себе - бо мені здавалось що це якийсь сон! Я й досі в це повірити не можу!

Рося була така щаслива, що я сама не могла не посміхатись, щиро радіючи за подругу! Хотілося як в дитинстві пригати, танцювати, співати і все це одночасно...

- Тільки є маленький нюанс... - каже і дивиться на мене, як кіт із мультфільму про Шрека - Іванночко, мені потрібно на два тижні поїхати до Львова...

- Іі?..

- І я хотіла попросити тебе, замінити мене на роботі на ці два тижні. 

- Що? - я була шокована - Але чому я? Рось, я ж не секретар, у мене немає досвіду такої роботи! У вас там що немає кого поставити замість тебе? 

- Івась, у нас якщо чесно, там зараз чорт знає що робиться... Взагалі то, я думала попросити побути замість мене Марію, яка приймає дзвінки коли я бігаю за дорученнями, але коли я розповіла про це свому шефу, він відмовився. Сказав що він їй не довіряє, і що краще нехай це буде людина зі сторони, а ще краще така, якій можна довіряти..

Загалом я згадала про тебе, пам'ятаєш ти якось мене замінювала?..

- Рося, це ти зараз про те, як я посиділа в тебе за столом дві години, поки ти за дорученням свого шефа бігала? То я тобі скажу, що це не зовсім не те, що постійно працювати!

Ні, я звісно хочу допомогти і все таке, але мені оце, бігати за дорученнями кожного дня? Принеси, подай і вали не заважай... Ой ні..

- Івасічка, ну будь ласка! Я завтра тобі все покажу, розкажу, введу в курс справи як то кажуть. Так і бігати тобі особливо не доведеться, бо мій бос їде до Харкова, його не буде тижнів два так точно, можливо і більше. Тобі потрібно буде лише періодично говорити з ним по телефону, і узгоджувати зустрічі, чи відсилати факсом чи поштою документи. Ти ж зараз без роботи, заразом, і під заробиш трішки. Ну будь-ласка, будь ласка, будь ласка!

Знову дивиться так благально, і руки складає в проханні...

 Ну от і як тут відмовити?

 Як можна відмовити найкращій подрузі, яка так просить її виручити, коли їй вперше в житті так поталанило. А якщо і шефа не буде, тож має бути не важко. Та не знаю чому, але передчуття підказує мені що легко не буде, точно...

- Виручи, благаю тебе!

Я важко зітхнула..

- Виручу звісно, куди ж я дінусь.

Рося з радісними криками кинулась мене обіймати.

- Дякую, дякую, дякую! Так, пити багато не будемо, завтра ще до праці, тож давай ще по келиху, і я біжу додому збиратися.

Ми посиділи ще близько години. Домовившись зустрітись завтра о пів на дев'яту, біля офісу.

 Рося пішла, а в мене в голові ще довго крутились думки про цю роботу...

Аби тільки все добре було, щоб і самій не підкачати і Росю не підставити. Хоча по суті нічого особливо важливого робити я не буду, тож і переживати нічого.

 Та душа чомусь всеодно була не на місті...