Розділ 7

Олександр

Охх.. Приб'ю того хто вирішив мене розбудити!

Я повернувся з клубу біля третьої ночі, спочатку наче вирубило, а далі почали снитись еротичні сни з Іванкою в головній ролі... 

Прокинувшись, я вже ніяк не міг заснути... В думках була лише ця дівчина, як поїду до неї, коли, що скажу, що зроблю. Адже вона так і не подзвонила.. Крутився на ліжку як вуж на сковорідці, намагаючись заснути, та вдалося це лише під ранок.

І от зараз, коли саме заснув мене будить дзвінок телефону!

- Слухаю! - мало не кричу від злості

- Не слухаю - а доброго ранку тато. - чую в слухавку бадьорий голос батька і починаю ще більше дратуватися.

- Привіт - ігнорую його слова - чого ти хочеш з самого ранку?

- Сину, який ранок? Вже майже дев'ята, нормальні люди вже прокинулись і працюють, а ти лежень ще спиш!

-Тату і я працюю, але вночі! Тож зараз я сплю! Тому давай ти нотації прочитаєш мені десь під вечір гаразд?

Не хочу знову слухати одну і ту ж шарманку, тому просто скидаю виклик і майже провалююсь в сон, та телефон дзвонить знову!

- Тату, дай поспати!

- Син, ти терміново потрібен мені в офісі!

- Що? Чому? - ого, такого ще не було! Сідаю на ліжку протираючи очі - Щось сталось?

- Це не телефонна розмова, тому чекаю тебе в офісі! Бажано чимшвидше! - і скидає виклик ..

Виспався називається! 

Та розумію що щось сталось, інакше б батько не просив би приїхати! Він ще взагалі жодного разу не просив мене приїхати в офіс, ще й терміново!

Встаю і плетуся в душ. Холодна вода нарешті приводить до тями, і вже трішки бадьоріше, я йду одягатись.

В батька в офісі суровий дрес-код, тому одягаю сірий костюм, сорочку, але краватку, мене і під дулом пістолета не змусять одягти! Терпіти не можу цей зашморг на шиї!

Сідаю в автомобіль, і вирулюю на дорогу. Зазвичай мене супроводжує скрізь Захар, та я не хотів його будити - нехай виспиться хоч хтось!

Благо пробок на дорозі вже немає, тож до офісу добираюсь за якихось двадцять хвилин.

Висока, скляна офісна будівля зустрічає холодними синіми відблисками, я не приїздив сюди два роки, від тоді, як батько відмовився взяти мене на роботу. Образа за це довго мене гризла, а потім я просто забив. Та приїздити до нього як раніше, по декілька разів на тиждень - більше не став.

Офісна будівля мала двадцять поверхів, офіс батька займав п'ять верхніх. Піднявшись на двадцятий поверх, пройшовся по офісу, де як завжди в кабінетах гудів персонал, я нарешті дійшов до приймальні директора. 

Дивно, чомусь місце секретаря пусте, раніше тут сиділа Вітуся, яка тільки завбачивши мене, одразу виставляла на показ свій четвертий розмір, а зараз чомусь пусто..

Пройшовши через приймальню, все таки постукав у двері і одразу відчинив

- Я прибув. - сказав я весело і з посмішкою, та вона одразу зійшла з мого обличчя, коли побачив похмурий погляд батька - Щось сталось?!

- Сідай - Батько вказав жестом сісти напроти нього - В нашій компанії не великі проблеми, ми втрачаємо прибуток, а на деяких напрямках взагалі почали працювати в мінус...

- Батьку чекай, а до чого тут я? Ти сам не захотів щоб я тут працював, то чому я зараз тут?

Я починав злитись, коли я хотів, і рвався щось робити, допомогти йому, ввести інновації в будівництві, він від мене відмахнувся. А зараз коли виникли якісь проблеми, то покликав мене? Для чого?

- Мені здається, що на одній з наших філій завівся кріт, який зливає наші дані і наші проєкти. І я боюся, що і тут може бути щось подібне...

- А як же твоя вірна, сформована команда, в яку ти навіть мене не хотів додати? - я говорив з іронією, хоча сам відчував збентеження і тривогу.

- Ти так і не зрозумів чому тоді не додав? - я бачив що він починає сердитися, та я його не боюся, це для інших він суровий директор, та для мене він в першу чергу батько...

- Гаразд, це зараз не має значення. То що ти хочеш від мене? - в нього завжди все продумано, тож я вже знав що у батька є план, тільки до чого тут я?

- Я поїду в Харків, розбиратися в справах нашої філії, зазвичай я залишаю замість себе заступника, та зараз, я не можу довіряти навіть йому, тому...  - він потер перенісся, а тоді підняв погляд на мене - Тому я хочу, щоб моє місце тут зайняв ти!

- Я? - я був шокований словами батька - Ти хоче щоб я зайняв тут твоє місце?

- Тимчасово звісно, але так. Наразі я можу довіряти лише тобі!

Я в усі очі дивився на батька і не міг повірити в те що він каже... В нас останні роки відносини були трохи натягнуті, та я його добре знав, і бачив як він стискає край столу - він хвилювався....

Так, раніше він не допустив мене до роботи тут, хоча знав що я мріяв про це, але тепер... Тепер він просить мене про допомогу і я розумію що просто не зможу йому відмовити...